Конкурси

            "Вчитель року"

         "Успішний педагог" 

         "Продовжуємо знайомити читачів нашого сайту з переможцями конкурсу "Успішний педагог". Сьогодні до Вашої уваги розповідь про вчителя фізичної культури НВК № 13 Валентина Цеслю. Цесля Валентин Маркович, вчитель фізичної культури Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №13-колегіум», спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, старший учитель, лауреат премії міської ради «Успішний педагог» у номінації «Педагоги загальної середньої освіти».
     Педагогічне кредо: «Дітей, їх особисту гідність і їх потреби треба так само шанувати, як і дорослих; і тільки поводячись з ними лагідно, щиро, розумно, як з рівними, входячи в їх спосіб думання можна виховати чесних, щирих,правдолюбивих і справді вільних людей Повсякденна діяльність Валентина Марковича як учителя фізкультури спрямована на виховання в учнів відповідального ставлення до власного здоров'я й здоров'я оточуючих як до найвищої соціальної цінності; формування стійкості до асоціальних впливів щодо виникнення шкідливих звичок. Надзвичайно важливою формою роботи вчителя фізичної культури є залучення дітей до занять в шкільних спортивних гуртках, позашкільних секціях, участь у змаганнях різних рівнів. Адже великою проблемою є те, що молодь масово «сидить» у гаджетах, не приділяючи належної уваги власному фізичному розвиткові. За допомогою індивідуального підходу, власним прикладом та на прикладі успішних спортсменів різних років випуску вчителю вдається мотивувати учнів до активного способу життя.
              Свідченням ефективної роботи вчителя та його колег є той факт, що команди НВК №13 у різних видах міських спортивних змагань неодмінно виборюють призові місця.
Валентин Маркович глибоко володіє теорією та методикою викладання предмету, він знаний в місті фахівець, авторитетний наставник. Протягом багатьох років є головою міського методичного об'єднання вчителів фізичної культури. Щороку організовує і проводить десятки міських спортивних змагань та спортивно-масових заходів. Постійний член журі фахових конкурсів, предметних олімпіад, оглядів. Свій досвід представляв на обласному конкурсі «Учитель року» і став лауреатом.
             Налагодив дієву співпрацю з відділом молоді, фізичної культури і спорту виконкому Ковельської міської ради, колективом тренерів КЗ КДЮСШ ім. Євгена Кондратовича, вчителями фізичної культури міста. Завдяки координації та спільним зусиллям місто Ковель в трійці кращих в Спортивних іграх школярів Волині.
              Валентин Маркович одним з перших серед вчителів фізичної культури міста застосував ІКТ на своїх уроках, створив власний сайт , де презентує методичні напрацювання, рекомендації, розробки уроків, виховних заходів, спортивних свят. А ще він - чудовий класний керівник, який «випустив» понад 100 дітей, які у доросле життя взяли не тільки спогади про захопливі велосипедні прогулянки, одноденні туристичні походи, дні здоров'я , а ще й яскравий приклад справжнього чоловічого характеру, надійного і міцного" (офіціний сайт міської ради, 13.11.2018 р.).

Авторські розробки

Програма гуртка з футболу

Комплекси загально-розвивальних вправ (спортивні ігри, гімнастика, легка атлетика)

  Графічний план-коспект уроку

Комплекси вправ:

                             Для розвитку витривалості

· Багаторазові кидки м'яча в стіну від грудей на відстані 1, 2, 3 м.

· Рівномірний біг.

· Згинання та розгинання рук в упорі до втоми.

· Біг з прискореннями на відстань до 60-80 метрів.

· Вис на зігнутих руках.

· З вихідного положення сидячи на підлозі чи на стільці, підняти прямі ноги і тримати «кут».

· Стрибки на місці через скакалку на двох, одній нозі із зміною по черзі ніг.

· Утримання ваги на прямих, витягнутих уперед руках (набивні м'ячі, гантелі тощо).

· Утримання ваги на розведених у сторони руках (300, 400, 500 грамів).

· Багаторазове підкидання та ловіння набивного м'яча.

· Ходіння на руках за допомогою партнера.

                                  Для розвитку гнучкості

1. З вихідного положення - основна стійка, ноги нарізно. Нахили тулуба вперед, назад.

2. Присідання: ноги разом; ноги нарізно, ступні паралельно.

3. Пружинні нахили: «притягування» тулуба руками до стегон.

4. З вихідного положення - середня стійка. Колові рухи тулубом вправо-вліво.

5. Вихідне положення - основна стійка. Нахили вперед з допомогою партнера чи з вагою на плечах.

6. Нахили назад. Трохи згинаючи ноги в колінних суглобах, торкнутися руками п'ят.

7. Махи ногами (правою-лівою) в різних площинах.

8. З вихідного положення обличчям до опори (гімнастична стінка, лава тощо) ногу покласти на опору. Нахили вперед до ноги із захопленням гомілки руками.

9. З вихідного положення - руки в сторони. За допомогою партнера відведення прямих рук назад до межі - тримати 3-4 секунди.

10. Лежачи на спині, піднімання ніг до торкання підлоги за головою.

11. Основна стійка - руки вгору. За допомогою партнера відведення рук назад до відказу.

12 . Стати обличчям до опори й поставити на неї пряму ногу на рівні пояса. Нахили вперед із допомогою партнера.

                           Для розвитку сили

1. З вихідного положення - набивний м'яч у руках над головою - кидок об стіну чи іншу перешкоду. (Відстань 3-4 метри).

2. Згинання-розгинання рук в упорі лежачи.

3. Перетягування в парах сидячи.

4. Лежачи на спині, по черзі згинання та розгинання ніг у колінних суглобах з упором у ноги партнера.

5. Стоячи спиною один до одного, руки в замку на рівні ліктів: поперемінні нахили вперед, піднімаючи один одного. 6. Тримаючись за руки, присісти і встати.

7. Поперемінні присідання на одній нозі (правій, лівій) з опорою рукою об стіну.

8. Вис на зігнутих руках 5 - 10 сек.

9. Лежачи на підлозі, захопити набивний м'яч двома ногами: піднімання і опускання прямих ніг з набивним м'ячем.

10. Присідання з вагою на спині (партнер, мішок із піском) біля гімнастичної стінки з почерговим перехватом руками вгору-вниз стінних перекладин.

                    Комплекс вправ фізкультурної паузи ( сидячи за столом )

1. В. п. - руки на столі. 1 - руки до плечей, лопатки звести, голову назад - вдих; 2 - в. п.; 3 - руки за голову, прогнутися, голову назад - вдих; 4 - в. п. - видих. Повторити 4-6 разів.

2. В. п. - руки за голову. 1 - поворот тулуба ліворуч; 2 - в. п.; 3-4 - те саме з поворотом тулуба праворуч. Повторити 4-6 разів у кожен бік.

3. В. п. - руки за голову. 1 - нахил тулуба вліво; 2 - в. п.; 3-4 - те саме з нахилом тулуба вправо. Повторити 4-6 разів у кожен бік.

4. В. п. - руки в сторони. 1-3 - схресні рухи руками перед грудьми; 4 - ривком, руки в сторони. Повторити 4-6 разів.

5. В. п. - руки в замок на столі. 1-2 - руки вгору долонями догори - вдих; 3-4 - в. п. - видих. Повторити 4-6 разів у повільному темпі.

          Комплекс вправ фізкультурної паузи ( стоячи біля стола, стільця )

1. В. п. - стоячи лівим боком до спинки крісла, ліва рука на спинку крісла, права на пояс. 1 - крок правою, права рука вгору; 2 - в. п.; 3 - крок вправо нахил вліво, права рука вгору; 4 - в. п.; 5-8 - те саме, стоячи правим боком до спинки крісла. Повторити 4-6 разів у кожну сторону.

2. В. п. - те саме. 1 - присід, права рука вперед; 2 - в. п.; 3-4 те саме, стоячи правим боком до спинки крісла. Повторити 4-6 разів у кожну сторону.

3. В. п. - стоячи обличчям до спинки крісла, руки на спинку крісла. 1 - мах лівою ногою в сторону; 2 - в. п.; 3-4 - те саме другою ногою. Повторити 4-6 разів кожною ногою.

4. В. п. - стійка, руки на столі. 1 - ліву ногу назад на носок - прогнутись; 2 - те саме правою ногою. Повторити 4-6 разів лівою і правою ногою.

5. В. п. - те саме. Біг на місці в середньому темпі 8-10 секунд. Після бігу перейти на ходьбу на місці.

             Комплекс вправ фізкультурної хвилинки

1. В. п. - о. с. 1 -2 - піднятися на носки, руки догори-зовні, потягнутися догори за руками.

3-4 - руки дугами в сторони опустити вниз і разслаблено зхрестити перед грудьми, голову нахилити вперед.

Повторити 6-8 разів. Темп швидкий.

2. В. п. - стійка ноги нарізно, руки вперед, 1 - поворот тулуба праворуч, мах лівою рукою вправо, правою назад за спину.

2 - в. п.; 3 - те ж саме в іншу сторону; 4 - в.п.

Вправи виконуються розмашисто, динамічно.

Повторити 6-8 разів. Темп швидкий.

3. В.п. - о.с. 1 - зігнути праву ногу вперед і, обхопивши гомілку руками, притягнути ногу до живота.

2 - приставити ногу, руки в сторони.

3 - те ж саме другою ногою;

4 - в.п.

Повторити 6-8 разів. Темп середній.

               Спортивно-масові заходи

         Спортивний брейн-ринг

                   Короткі правила корфболу

Обладнання. Для гри необхідний майданчик, поділений на дві зони. Розміри майданчика на відкритому просторі - 30 х 60 м, в закритому приміщенні - 20 х 40 м. Крім того потрібні два стовпи висотою 3,5 м, або 2,5 м. для юних учасників; два кошики ( висота 25 см і діаметр приблизно 39-41 см.); м'яч (футбольний або легкий баскетбольний).

Учасники. Корфбол - змішана гра, тобто команда складається з 4 чоловіків (юнаків) та 4 жінок (дівчат). Команди діляться також на атаку і захист (по два гравці кожної статі).

Роль жінок і чоловіків однакова. Одному чоловікові дозволено захищати тільки одного чоловіка, а одній жінці одну жінку. Не дозволено двом захищати одного. Обслуговує гру один суддя.

Гра. Мета гри - закинути м'яч у кошик. Очко здобувається закиданням м'яча до кошика іншої команди.

Особисті навички та вміння тут важливі, однак це колективна гра - дриблінг та переміщення з м'ячем заборонені. Отримавши пас в русі слід спершу зупинитися та передати м'яча іншому гравцю.

Перехоплення м'яча виконується при кидку або передачі гравців атаки. Після перехоплення гравці захисту повинні перевести м'яч в зону атаки.

Результативний кидок в будь-якому випадку призводить до одного набраного очка. Результативним вважається кидок, при якому м'яч потрапив в кошик, і виконаний, коли відстань між гравцем атаки і гравцем захисту більше довжини витягнутої руки.

Порушення правил при спробі зробити результативний кидок карається штрафним кидком, який пробивається з 2,5 м.

В інших випадках після фіксації порушення м'яч вводиться у гру із-за бічної лінії.
Після здобуття двох очок наступає зміна зон: захисники стають атакувальними гравцями, а атакувальні гравці захисниками. Після першої частини гри команди міняются зонами - незалежно від результату.

Корфбол - безконтактна гра!

Під час гри забороняється:

• блокування, штовхання і утримання суперника;
• вибивати і виривати м'яч з рук суперника;
• копати м'яча та вдаряти його кулаками;
• доторкатися руками до стовпа та кошика;
• атакувати із зони захисту, так як атакувати потрібно обов'язково із зони атаки;
• подвійний захист і персональний захист проти гравця протилежної статі (обов'язково потрібно захищатися персонально, причому проти гравця тієї ж статі);
• робити більше двох кроків з м'ячем в руках, а також переміщатися, виконуючи «ведення» м'яча;
• передавати м'яч партнерові або партнерці з рук в руки.

Час гри:

Сигнал до початку гри або сигнал про її відновлення суддя дає, коли гравець, що вводить м'яч в гру, готовий, і всі вимоги правил виконуються. Час на гру - 1 година «чистого» часу (2 тайми по 30 хв).

Час гри зупиняється:

• коли закинуто м'яч;
• коли порушення повинно бути покаране;
• в разі несправедливої переваги;
• у випадку спірної ситуації;
• в разі, якщо гравець травмований;
• коли необхідно вчинити дії по заміні обладнання, гравців, майданчика;
• у разі неспортивної поведінки;
• в кінці першої половини гри.

Гра повинна бути завершена:

• коли минув час гри;
• коли не можна продовжувати гру через неможливість замінити обладнання, гравців, через неспортивну поведінку або зовнішнє втручання.

               Короткі правила петанку

Учасники

Петанк - вид спорту, в якому:

• 3 гравці грають проти 3 гравців (триплети).

Також можливі такі варіанти:

• 2 гравці проти 2 гравців (дуплети).
• 1 гравець проти 1 гравця (тет-а-тет)

В триплетах кожен гравець використовує по 2 кулі. В дуплетах та іграх тет-а-тет - по 3 кулі. Інші варіанти не допустимі.

Майданчик

Майданчики для національних та міжнародних змагань повинні мати 15 м x 4 м. Для інших змагань, за рішенням організаторів, можуть застосовуватися інші розміри.

Мінімальний розмір майданчика: 12 м x 3 м.

У випадках, коли майданчик огороджений бар'єром, мінімальна відстань від бар'єру до ігрової зони повинна становити 1 м.

Кошонет і кулі

Кошонет повинен виготовлятися з дерева чи синтетичного матеріалу.

Його діаметр повинен бути не менше 25 і не більше 35 мм.

Вага повинна бути від 10 до 18 грам.

Пофарбовані кошонети допускаються.

В петанк грають кулями, які мають такі характеристики:

• Вироблені з металу.
• Мають діаметр від 7.05 cм (мінімум) до 8 см (максимум).
• Мають вагу від 650 грам (мінімум) до 800 грам (максимум).
• У змаганнях юніорів (до 11 років) дозволяється використання куль вагою 600 г і діаметром 65 мм.

Коло

Гравці повинні жеребом (кидком монети) вирішити команду, котра буде першою закидати кошонет.

Будь-який член команди, що виграла жереб, обирає та помічає місце початку гри або кладе на те місце коло. Намальоване коло повинно мати радіус від 35 до 50 см та повинно мати розмір, що дозволяє вмістити ноги будь-якого гравця команд.

Якщо використовується готове коло, то воно повинно бути жорстким і мати діаметр 50 см (допускається відхилення: +- 2 мм)

Коло необхідно розташовувати на відстані мінімум 1 м від будь-якої перешкоди та як мінімум 2 м від найближчого кола, яке знаходиться у грі.

Кидок кошонет

Гравець команди, яка виграла жереб, кидає дерев'янну кульку - кошонет Кинутий кошонет вважається в грі , якщо кидок відповідає таким умовам:
- Відстань від кошонет до краю кола , має бути :
4 - 8 м. - для дітей ;
5 - 9 м. - для підлітків;
6 - 10 м. - для дорослих.

і не ближче ніж на 50 см від будь-якої перешкоди.

Ноги гравця повинні повністю бути в середині кола та не торкатися його меж під час кидку. Також не можна підіймати ноги допоки кинута куля не торкнеться землі. Жодна частина тіла не може торкатись землі поза межами кола під час кидку

Зауваження: Якщо кошонет неправильно закинуто, (далі/ближче визначеної відстані, ближче 50 см до ліній аута), то можливі наступні варіанти:

а) команда має три спроби. Якщо жодна з них невдала, право закидувати кошонет і робити перший кидок кулі переходить суперникам;

б) після першої невдалої спроби команда суперників розташовує кошонет де хоче;

в) кошонет просто зсовується в правильну зону будь-якою командою.

Але про це треба домовлятися до початку партії.

Кидок кошонета одним з членів команди не означає, що саме цей гравець повинен кинути першу кулю.

У випадку б) та в) команда, що закинула кошонет невірно з першої спроби повинна кидату першу кулю.

Команда має 1 хвилину для закидання кошонету.

Кидок першої та наступних куль. Після того як кошонет кинутий, будь-який гравець першої команди кидає першу кулю, намагаючись розмістити її якнайближче до кошонету. При цьому ноги гравця, який кидає, не повинні виступати за межі кола.

Під час кидка своєї останньої кулі гравець не може тримати в другій руці яку-небудь іншу кулю. Кулі кидаються тільки по одній.

Після першого кидка гравець другої команди стає в те ж коло і намагається кинути свою кулю ближче до кошонету або вибити кулю опонента.

Наступний кидок робить та команда, чия куля знаходиться далі від кошонету, і кидає свої кулі доти, поки одна з її куль не стане ближче до кошонету, ніж будь-яка з куль опонента. Після чого кидки робить команда опонентів. Якщо в команди опонента не залишилося куль для кидка, то інша команда кидає свої кулі, що залишилися, намагаючись розмістити їх якнайближче до кошонету.

Коли кулі обох команд кинуті, провадиться підрахунок очків. Команда-переможниця одержує стільки очків, скільки її куль розміщено ближче до кошонету, ніж найближча куля команди-суперниці.

Приклад. Команда, яка грала чорними кулями має 3 кулі розташованих ближче до кошонету, найближча куля команди, яка грала білими кулями, і таким чином отримує 3 очки.

Раунд вважається закінченим, коли кожна команда кинула усі свої кулі. Команда-переможниця починає новий раунд, викреслюючи коло на місці падіння кошонета попереднього раунду, і знову кидає кошонет і починає новий раунд.

Гра продовжується, поки одна з команд не набрала 13 очків. За домовленістю гра може тривати до 11 очок.

Зауваження.

1. Кошонет зсунутий, але знаходиться у грі. Все добре. вам просто потрібно подивитися, як змінилася ситуація - чиї кулі тепер грають. Кидок виконує команда, яка опинилася далі від кошонета.

2. Кошонет вибито в аут. Тут два варіанти. Якщо в обох команд на руках залишилися невикористані кулі або ні в кого не залишилося куль, раунд повністю переграється (очки не зараховуються нікому). Якщо ж в однієї команди кулі закінчилися, а в іншої ні, команда з кулями отримує по одному очку за кожну невикористану кулю (хто вибив кошонет значення не має)

Типи кидків кулі.

Спільне для будь-якого кидка - куля знаходиться всередині долоні, що дивиться в землю, а не в небо). Рука, що викидає кулю, пряма.

Існує два види кидків. Перший - pointing або встановлення, другий - shooting, тобто вибивання. Вони настільки різні, що професійні гравці використовують, як правило, лише один вид. В першому випадку, ви стараєтеся розмістити кулю, якнайближче до кошонету. В другому випадку, ви вибиваєте кулі суперника, що дає вам можливість отримати очки різними способами:

1. Ви вибиваєте кулі суперника, і найближчим до кошонету стає одна з ваших куль.
2. Ви просто розчищаєте територію навколо кошонета для того, щоб дозволити своїй команді покласти свої кулі, якнайближче до кошонету.
3. Ідеальна ситуація, коли, вибиваючи кулі суперника, ваша куля стає на його місце. Це і є знамените carreau.

Методичні рекомендації

Рухливі ігри, естафети у фізичному вихованні дітей та підлітків

(методичні рекомендації)

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................... 4

РОЗДІЛ 1. Підготовка, організація, підсумки проведення рухливих ігор та естафет.

• Значення занять іграми ..................................................................... 5
• Вимоги до підбору ігор і керівництва ними ............................................ 8

РОЗДІЛ 2. Рухливі ігри та естафети (практичний матеріл).

2.1. Ігри для дітей 6 років ....................................................................... 12

2.2. Рухливі ігри та естафети для учнів 7 - 8 років ....................................... 16

2.3. Рухливі ігри та естафети для учнів 9 - 11 років ....................................... 28

2.4. Рухливі ігори та естафети для учнів 12 - 13 років ..................................... 34

ВИСНОВКИ ............................................................................................... 41

Список ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ........................................................ 42

ДОДАТОК ................................................................................................ 43

ВСТУП

Фізична культура є важливою складовою частиною загальної культури суспільства, продукт його творчої діяльності. На кожному історичному етапі вона зазнає змін залежно від можливостей, які створюються певною суспільною формацією для її розвитку.

На сучасному етапі свого розвитку суттєвих змін зазнає наше суспільство. Інтенсивно проходить реформування освіти. Учительство працює за новими критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти.

Це дає змогу здійснювати принцип гуманізації освіти, методологічної переорієнтації процесу навчання з інформативної форми на розвиток особистості, впровадження особистісно-зорієнтованого підходу до навчання, якості й об'єктивності оцінювання і цілком відповідає напрямку розвитку сучасного суспільства та вимогам ст. З Конституції України, котра проголошує пріоритет інтересів особистості.

За допомогою усіх форм навчальної та позакласної роботи педагог повинен закласти фундамент фізичної культури, вказати учням шляхи оволодіння необхідними знаннями, навичками і вміннями, методикою розвитку фізичних якостей, потрібних для зміцнення здоров'я, забезпечення здорового способу життя, практичного застосування у повсякденні.

Навчання фізичної культури в основній школі спрямоване на досягнення загальної мети базової загальної освіти. Метою базової загальної середньої освіти є: розвиток і соціалізація особистості учнів, формування у них національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.

Мета реалізовується комплексом таких навчальних, оздоровчих і виховних завдань:

- формування загальних уявлень про фізичну культуру, її значення в житті людини, збереження та зміцнення здоров'я, фізичного розвитку;

- розширення рухового досвіду, вдосконалення навичок життєво необхідних рухових дій, використання їх у повсякденній та ігровій діяльності;

- розширення функціональних можливостей організму дитини через цілеспрямований розвиток основних фізичних якостей і природних здібностей;

- формування ціннісних орієнтацій щодо використання фізичних вправ як одного з головних чинників здорового способу життя;

- формування практичних навичок для самостійних занять фізичними вправами та проведення активного відпочинку;

- формування високих моральних якостей.

РОЗДІЛ 1. Підготовка, організація, підсумки проведення рухливих ігор та естафет.

• Значення занять іграми, естафетами.

Рухливі ігри та естафети займають одне з чільних місць у змісті роботи з фізичного виховання.

Велике педагогічне значення ігор. Елементи захоплюючої боротьби, швидко змінний стан змагання, завдання, що потребують швидкого вирішення по ходу гри, - все це сприяє вихованню та розвитку самовладання, рішучості, наполегливості, кмітливості.

Включаючи в себе такі популярні серед дітей і підлітків різновиди фізичної діяльності, як біг, стрибки, метання, рухливі ігри стають одночасно і засобом залучення до занять фізичною культурою, і формою фізкультурної роботи. Гра повинна захоплювати дітей, підлітків, але при цьому необхідно зробити так, щоб захоплення грою не переростало в нездоровий азарт. Тут доречно дослухатися поради А. С. Макаренка: «Потрібно стримувати всяку хвалькуватість, виховувати повагу до сили суперника, звертати увагу на організованість, тренування, дисципліну. Потрібно, нарешті, домагатися спокійного ставлення до успіхів і невдач».

Рухливі ігри та естафети являють собою найбільш відповідний дитячому та підлітковому віку вид фізичних вправ.

Особлива цінність рухливих ігор полягає в можливості одночасного впливу на моторну і психологічну сферу особистості тих, хто грає. Гра сприяє і моральному вихованню. Повага до суперника, почуття товариства, чесність у спортивній боротьбі, прагнення до удосконалення - всі ці якості можуть вдало формуватися під впливом рухливих ігор.

За допомогою ігор здійснюється розвиток рухових якостей, насамперед, швидкості та спритності. Одночасно відбувається вдосконалення рухових навичок. Під впливом ігрових умов ці навички швидше закріплюються і вдосконалюються. У свою чергу, і прояв рухових якостей, стає більш повним і різноманітним.

Рухливі ігри, естафети ніби акумулюють багато дій. Їх можна систематизувати і оцінювати по переважній спрямованості на розвиток фізичних якостей або вдосконалення рухових навичок, необхідних для складання навчальних нормативів.

При проведенні ігор з метою підготовки дітей до складання навчальних нормативів необхідно дотримуватися таких вимог: 1) контрольні відстані в іграх типу естафет повинні відповідати орієнтовним навчальним нормативам або трохи їх перевищувати; 2) виконанню рухових тестів і дій слід давати якісну оцінку; 3) елементи техніки повинні, можливо, більш точно відтворюватися учасниками в процесі естафетних ігор (подолання відстані) і в іграх з ациклічною структурою (ігри з обтяженнями); 4) підготовка до виконання нормативів повинна вестися цілий рік, щоб фізична підготовленість дітей не знижувалася.

Результати цієї підготовки бажано періодично оцінювати у спеціально організованих змаганнях з багатоборства. Такі змагання, особливо для дітей молодшого шкільного віку, повинні нагадувати гру, бути різноманітними за змістом і емоційними за характером проведення.

Для вирішення виховних та освітніх завдань обов'язковою умовою ефективного застосування ігор стає їх поєднання з іншими видами фізичних вправ.

Рухливі ігри та естафети як засіб фізичного виховання вирізняються рядом особливостей. Перш за все, вони формують активність і самостійність гравців, колективність дій в безупинно мінливих умовах діяльності. Діяльність дітей підпорядкована правилам гри, які регламентують їх поведінку і відносини. Правила полегшують вибір тактики дії та керівництво грою. Взаємовідносини між гравцями визначаються, насамперед, змістом самої гри.

Останнім часом все більшої популярності набувають різноманітні підготовчі ігри, естафети, спрощений зміст яких робить доступним для дітей раннє знайомство з такими спортивними іграми, як баскетбол, гандбол, волейбол, футбол, теніс, бадмінтон та ін.

Рухливі ігри не вимагають від учасників спеціальної підготовки. Правила в них варіюються самими учасниками і керівниками в залежності від умов, в яких ігри проводяться. У них немає точно встановленого числа граючих, точного розміру майданчиків, варіюється також інвентар (булави, кеглі, волейбольний або простий м'яч, маленькі м'ячі або мішечки з піском, гімнастична або проста палиця та ін.).

Рухливі ігри можуть бути індивідуальними (одиночними), або колективними (груповими). Індивідуальні ігри найчастіше організовуються самими дітьми ( гра в м'яч, зі скакалкою, в «класики», катання обруча та ін.)

У колективних (групових) рухливих іграх беруть участь групи, що грають. Для всіх колективних рухливих ігор характерна змагальна боротьба, в них кожен виступає за себе або кожен за свій колектив. Змагальній боротьбі притаманна взаємодопомога, взаємовиручка в інтересах досягнення встановленої мети. Ситуація, що постійно змінюється, вимагає від гравців швидкості реакції. Змінюються і взаємини між учасниками: кожен прагне створити для себе або для свого колективу найбільш вигідну, в порівнянні з суперником, ситуацію. Перед граючими необхідно щоразу ставити певні освітні завдання, що відповідають характеру труднощів майбутньої гри .

Кожна гра, естафета, відібрана з метою фізичного виховання, обов'язково повинна забезпечити вирішення максимально можливого числа освітніх, виховних та оздоровчих завдань.

• Вимоги до підбору ігор і керівництва ними.

Ігрова, змагальна діяльність, в якій би формі вона виражалася, завжди радує дітей. А рухливі ігри з дидактичними елементами і сюжетним змістом особливо бажані для дітей молодшого шкільного віку. Педагогічна цінність таких ігор полягає в тому, що вони, поряд із загальним фізичним розвитком і вдосконаленням основних рухів, мають пізнавальне значення, розширюють кругозір учнів. Спеціально підібрані рухливі ігри збагачують дітей новими враженнями, розвивають у них здатність до творчості, загострюють спостережливість.

Учитель перед початком ігор повинен зробити необхідні пояснення, а потім, в ході гри, коригувати дії дітей. Дуже важливо також, підбиваючи підсумки ігор, враховувати вікову специфіку граючих, не докоряти переможених, а навпаки, підтримати обнадійливим словом.

Рухливі ігри з дидактичним і сюжетним змістом повинні бути простими і доступними, цікавими, і обов'язково вимагають від дітей прояви фізичних зусиль і кмітливості.

Для ігор треба зібрати групу з 6-10 одноліток або дітей приблизно одного віку: 4-5 років, 6-8 років, 9-11 років. Якщо немає можливості організувати групу дітей одного віку, то можна включити до неї і старших дітей, однак різниця у віці гравців не повинна перевищувати З років. Адже малюкам важко рівнятися в іграх зі старшими, а старшим не цікаво грати в ігри, доступні маленьким.

Процес проведення ігор ділиться на дві фази: створення передумов (сюди входить оволодіння ігровими діями ) та безпосереднє проведення гри.

Практична діяльність вчителя в будь-якому випадку складається з декількох елементів (вибір гри, підготовка місця та інвентарю, організація граючих, пояснення, керівництво, підведення підсумків).

Вибір гри. Підготовка до проведення гри починається з її вибору. При цьому важливо врахувати форму майбутнього заняття, склад групи (далеко не всяка гра може бути реалізована при будь-якій кількості граючих), місце проведення.

Місце проведення значно впливає на вибір гри. Деякі ігри не можуть проводитися без необхідного інвентарю. Тому вчитель повинен вміти видозмінювати і пристосовувати ігри до конкретних умов.

Добре організована підготовка місця та інвентарю підвищує емоційний стан дітей, викликає бажання швидше розпочати гру. Вона включає обладнання майданчика і розмітку, підбір інвентарю, відмітних знаків та інше.

Підготовка повинна проводитися завчасно і ретельно. До неї корисно залучати дітей.

Організація гравців. Від неї багато в чому залежить хід гри. Це попереднє розташування гравців при поясненні правил гри, визначення ведучих, капітанів і помічників, розподіл за командами. Пояснюючи гру, вчитель повинен зайняти таке місце, з якого б всі могли його бачити і чути. Визначення ведучих і капітанів здійснюється різними способами: за призначенням керівника або за вибором дітей, за результатами попередніх ігор, за жеребом. Вибір того чи іншого способу визначається конкретною ситуацією.

При розподілі граючих у команди важливо дотримуватися рівності. Для цього можна скористатися розрахунком, перешикуванням, вибором капітанів. Істотну допомогу можуть надати вчителеві помічники, особливо в іграх, що вимагають складного суддівства. У цій ролі діти можуть бути суддями, лічильниками балів або часу, спостерігачами за порядком і станом місць для гри. Помічниками часто призначають дітей з ослабленим здоров'ям або найбільш авторитетних в класному колективі..

Пояснення. Пояснювати умови гри краще, якщо діти перебувають на тих позиціях, з яких вона буде починатися. Не слід затягувати пояснення. Воно повинно бути коротким, точним і, по можливості, образним. Розповідь, що доповнюється в необхідних випадках показами, повинна не тільки створювати повне уявлення про гру, а й зацікавити, викликати прагнення до активної дії.

Керівництво грою, безперечно, найважчий і водночас основний момент роботи вчителя. Тільки правильне керування ходом гри забезпечує досягнення запланованого педагогічного ефекту .

У керівництво грою входить декілька елементів: спостереження за діями учасників і команд; виправлення помилок; вказівка правильного способу індивідуальних і колективних дій; припинення проявів індивідуалізму, грубості і т.п.; регулювання навантаження, стимулювання необхідного рівня змагання впродовж всіх ігор.

Під впливом високої емоційності в ході змагання гравці досить часто помиляються, що тягне за собою поспішність дій, порушення правил безпеки та етики. Дуже важливо попередити їх появу, систематично виховувати у дітей стриманість, уміння контролювати свої вчинки; підпорядковувати їх інтересам колективу; з повагою ставитися до товаришів по команді і суперника; грати чесно, дотримуючись правил гри.

Визначення результату гри має бути простим, але досить добре вмотивованим. У багатьох іграх не можна обмежуватися тільки підрахунком балів, сантиметрів, секунд. Обов'язково слід враховувати правильність дій граючих з метою набуття в подальшому найбільш повноцінних навичок та вмінь. Помилки у виконанні прийомів зазвичай прирівнюють до секунд, метрів, як штрафні очки, які підсумовують із загальним результатом.

Підрахунок результатів має бути наочним. Для цього потрібно систематично повідомляти зміни в рахунку і часі гри. Сигналізація в суддівстві взагалі має важливе значення. Можна користуватися свистком, голосом, прапорцем. Вибір способу визначається характером гри і складом граючих.

Учитель повинен заохочувати як окремих учасників, так і команди. До заходів заохочення можна віднести призначення додаткових очок за якість виконання умов гри, надання кращим командам деяких переваг, висунення кращих гравців на роль капітана, судді - помічника та інше.

Одне з важливих завдань вчителя - дозування навантаження у грі. Через високу емоційність гри учні не можуть контролювати свій стан. У результаті може виникнути перезбудження і стомлення. При появі виражених симптомів втоми (пасивність, порушення точності і контрольованості дій, збліднення тощо) необхідно знизити навантаження, інтенсивність гри. Регулювати її можна різними прийомами: скороченням тривалості гри; введенням перерв; зміною числа граючих; скороченням величини ігрового майданчика; зміною правил і зміною ролей гравців.

Особливу увагу слід звертати на своєчасне закінчення гри: затягування призводить до втрати інтересу і стомлення учасників, а припинення гри в момент, коли інтерес до неї ще не знизився, викликає невдоволення учасників. Потрібно прагнути, щоб до моменту завершення гри була досягнута поставлена мета.

Підведення підсумків гри. Закінчувати гру необхідно організовано. Визначення результатів гри, виявлення помилок, невірних дій має велике виховне значення. При підведенні підсумків гри важливо враховувати не тільки швидкість, але й якість виконання того чи іншого завдання. При цьому корисно відзначити кращий ведучих, капітанів, суддів, звернути увагу на порушення правил безпеки і правил гри. Оголошувати результат гри треба лаконічно, нікому не роблячи знижок, щоб привчати дітей до правильної оцінки їх дій і вчинків. Необхідно відзначати дітей, які дотримувалися правил гри і проявляли творчу ініціативу. Такий розбір краще проводити після того, як діти трохи відпочинуть. Для цього корисна пробіжка або ходьба в поєднанні з вправами на увагу. Розбір допомагає вчителеві усвідомити, наскільки засвоєна гра, чи гра сподобалася і над чим треба працювати в подальшому.

РОЗДІЛ 2. Рухливі ігри та естафети (практичний матеріал).

2.1. Ігри для дітей 6 років.

«Живий ланцюг». Гравці шикуються в колону по одному. Учитель, весь час змінюючи напрямок, водить їх за собою, імітуючи рухи тварин і птахів. Наприклад, «йдемо, як гуси» (ходьба на зігнутих ногах); стрибаємо, як «кенгуру» ( стрибки на двох ногах); «йдемо, як ведмеді» (ведмежа хода); «полетіли, як журавлі» ( махи руками) і ін.

Гру можна проводити під музику. За характером музики діти повинні визначити, хто йде, і зобразити особливості рухів різних звірів.

«Веселі трійки». Діти розподіляються на групи по 4 учасники. Троє стають у шеренгу з невеликим інтервалом і з'єднують руки. 4-й розташовується за ними і бере крайніх партнерів за вільні руки. Перші З гравці - «конячки», той, хто стоїть позаду - «їздові». Під музику «конячки» і «їздові» починають ритмічно рухатися (одна трійка за одною ) то кроком, то бігом. «Їздові» керують трійками. Раптово вчитель подає заздалегідь обумовлений сигнал, після якого всі гравці роз'єднують руки («їздовий» не має право утримувати «конячок » ) і розбігаються по майданчику. «Їздові» ловлять ( салять ) своїх «конячок» і складають трійки, як на початку гри. «Їздові», які впоралися за певний час із завданням, оголошуються переможцями. Щоразу змінюються «їздові» з числа не спійманих «конячок».

«Вода, земля, повітря». Гравці розташовуються в середині майданчика, утворивши 2-3 кола - «землю». На одній стороні майданчика, за лінією, позначається «вода», на іншій - «повітря». Вибирають 2 ведучих, які стають за межами майданчика, на довгих її сторонах, один проти одного. Учитель час від часу називає одне з живих істот, що мешкають у воді, на землі або в повітрі. Почувши сказане вчителем слово, діти швидко перебігають в потрібне місце. Наприклад, при слові «горобець» діти біжать на ту частину майданчика, яка позначає повітря і т.д. Ведучі ловлять гравців, які біжать. Якщо названа тварина відповідає в даний момент місцю знаходження гравців, всі присідають і чекають наступного сигналу. Після декількох перебіжок ведучі змінюються. Потім відзначають гравців, які жодного разу не були осалені і не плутали сигнали.

«Скульптори». Гравці стоять у шерензі. Призначаються троє ведучих. За сигналом вчителя діти розбігаються і продовжують ходити і бігати по майданчику. Учитель подає команду: «Увага!». Діти зупиняються. Потім вчитель вимовляє: «Зобразимо лижника!». Гравці приймають відповідну позу. Ведучі протягом 15-20 с оглядають придумані гравцями пози, і кожен вибирає собі кращу «скульптуру». Гравці, що показують кращі «скульптури», міняються ролями з ведучими. Знову подається команда, гра триває. По її закінченню відзначаються гравці, які виконали найбільш вдалі «скульптури».

«Листоноші». У грі беруть участь 2-3 команди по 9-12 чоловік. Гравці стоять у колонах по одному або сидять на лавках. Перед кожною командою на відстані 8-10 м на підлозі лежить товстий аркуш паперу, розділений на клітини, в яких написані закінчення імен. Інший аркуш паперу з першою половиною назви імен заздалегідь розрізається на частини у вигляді листівок, які складаються в заплічні сумки.

Перші номери команди надягають сумки на плече. За сигналом вчителя вони поспішають до «адресата». Прибігши до паперового аркуша, виймають листівку з першою половиною імені та приставляють її до потрібного закінчення на паперовому аркуші. Потім повертаються назад і передають сумки другим номерам, які проробляють теж саме. Перемагає команда, яка швидше рознесе пошту.

«Потяг». Для проведення гри необхідно підготувати інвентар: довгу мотузку ( 10-12 м), гімнастична лава, 3-4 обруча, 3-4 набивних м'ячі, 2 червоних і 2 зелених прапорці. Гравці стають в колону і беруться правою рукою за мотузку. Перший гравець - «тепловоз», решта - «вагони». За сигналом вчителя поїзд починає рухатися то швидше, то повільніше. Поїзд їде то мостом (по гімнастичній лавці), то по тунелем (ворота позначені стійками ), то змійкою (між м'ячами). Гру можна проводити під музику.

«Ягоди, фрукти, овочі». Діти стають у коло обличчям до центру. З-м гравцям вручається по великому гумовому м'ячу різного кольору. Кожен колір відповідає назві ягід, фруктів, овочів. Наприклад, червоний колір позначає ягоди, зелений - фрукти, синій - овочі. За сигналом вчителя м'ячі передаються по колу з рук в руки. Раптово вчитель вимовляє одне, наприклад «малина». Передача м'ячів припиняється, гравець, що тримає в руках червоний м'яч, піднімає його над головою. Потім передача м'ячів продовжується, вчитель називає інше слово. Щоразу той, хто переплутає колір, виходить у центр кола, потім знову стає, коли його місце займає новий «невдаха».

«Вгадай - хто?». Гравці шикуються в одну шеренгу. Вибирають З-х ведучих, які на короткий час повинні покинути майданчик або залу. У цей час гравці розраховуються по три. Кожен з номерів отримує імена казкових героїв. Наприклад, перші номери - «вернидуби», другі - «вернигори», треті - «котигорошки». Потім діти за сигналом вчителя починають виконувати рухи, характерні для названих персонажів. Учитель повертає ведучих, вони стають перед шеренгою і намагаються визначити, хто з них хто. Правильно названі ведучими гравці виходять з залу, а пошук героїв казок продовжується. Далі відбувається зміна ведучих, а також імена казкових персонажів. Після гри відзначаються уважні ведучі і гравці, які показали кращі образи.

«Білі ведмеді». Для гри окреслюється майданчик приблизно 10x12 м. Збоку обмежується невелике місце - «крижина». Ведучий - «білий ведмідь», інші гравці - «ведмежата». «Ведмідь» йде на «крижину», «ведмежата» розміщуються довільно по всьому майданчику. «Ведмідь» зі словами: «Виходжу на ловлю!», біжить з «крижини» в «море» і починає ловити «ведмежат». Зловить «ведмежа» , відведе на «крижину» і ловить другого. Два спійманих «ведмежати» беруться за руки і починають ловити інших «ведмежат», а «ведмідь» відходить на «крижину». Наздогнавши кого-небудь, пара «ведмежат» з'єднують вільні руки так, щоб спійманий опинився між руками. Після цього вони кричать: «Ведмідь, на допомогу!». «Ведмідь» підбігає і осалює спійманого. Осалений гравець йде на «крижину». Коли на «крижині» виявляться ще двоє «ведмежат», вони так само беруться за руки і починають ловити інших. Гра продовжується до тих пір, поки не буде переловлено всіх «ведмежат». Останній спійманий стає «білим ведмедем».

«Група, струнко!». Діти стають в одну шеренгу. Учитель, стоячи обличчям до граючих, подає команди. Гравці повинні їх виконувати лише в тому випадку, якщо перед командою буде виголошено слово «група». Якщо ж не було цього слова, то реагувати на команду не треба. Той, хто допустив помилку робить крок вперед і продовжує гру.

До кінця гри найбільш неуважні гравці опиняються найдалі від початкового положення. Виграють ті учасники, які були найбільш уважні і завдяки цьому залишилися у своєму початковому положенні.

«День і ніч». Поперек майданчика креслять дві паралельні лінії на відстані 1 - 1,5 м одна від одної, а по обидві сторони від них на відстані 10 - 20 м паралельно їм - лінії «будинків». Гравці діляться на 2 команди, які шикуються біля своїх середніх ліній спиною один до одного і обличчям до своїх будинків. За жеребом визначають, яка з команд «день», яка - «ніч».

Учитель встає збоку у середній лінії і несподівано вимовляє: «День»!. За цим сигналом гравці команди «ніч» втікають у свій будинок, а гравці команди «день» намгаються наздогнати їх і осалити. Осапених гравців підраховують і відпускають. Потім команди встають в попереднє положення. Учитель знову подає сигнал так, що б він був несподіваним для гравців.

Перед сигналом вчитель, щоб відвернути увагу гравців, може запропонувати їм робити різні вправи. Гру можна проводити і з музичним супроводом.

Гра проводиться кілька разів, після чого підраховують спійманих в кожній команді за однакову кількість разів. Перемагає команда, що зловила більшу кількість гравців суперника.

«Зайці в городі». На підлозі/землі креслять 2 кола діаметрами 6-8 і 3-4 м. Один гравець стає в мале коло. Решта - «зайці»- розміщуються за лінією великого кола. За сигналом «зайці» стрибками на двох або на одній нозі прагнуть потрапити у город. «Сторож», не виходячи за межі великого кола, намагається зловити «зайців». Спіймані «зайці» відходять убік. Коли спіймано 3-5 «зайців» (за домовленістю), вони повертаються в гру і вибирається новий «сторож» з поміж не спійманих зайців. Перемагають ті, хто жодного разу не був спійманий, а також кращі «сторожі», що зуміли швидше зловити встановлене число зайців.

«Заборонений рух». Гравці разом з учителем стають в коло. Учитель виходить на крок вперед, щоб бути помітнішим. .Якщо гравців мало, то можна вишикувати їх в шеренгу, а самому стати перед ними. Учитель пропонує дітям виконувати за ним всі рухи, за винятком забороненого, заздалегідь ним встановленого. Наприклад, заборонено виконувати рух «руки на пояс». Учитель під музику починає робити різні рухи, а всі гравці повторюють їх. Несподівано вчитель виконує заборонений рух. Гравці, що повторили його, роблять крок вперед, гра продовжується.

2.2. Рухливі гри та естафети для учнів 7- 8 років.

«Білки, горіхи, шишки». Гравці стають у коло і розраховуються на 1-й - 3-й. Кожен запам'ятовує свій номер. Перші номери - «білки», другі - «горіхи», треті - «шишки». Кожна трійка («білка», «горіх», «шишка») береться за руки і утворює маленький гурт. Один із гравців - водить. Він стає в середині кола. Коли вчитель вигукне: «Білка, міняй!», всі «білки» повинні помінятися місцями. У цей час ведучий намагається зайняти одне з вільних місць. Якщо він зуміє це зробити, то стане «білкою», а колишня «білка» , що залишилася без місця, стає ведучою.

Коли вчитель вигукне: «Білки, міняй!» або «Шишки, міняй!», перебігають відповідно ті гравці, яких він називає.

Після репетиції (треба, щоб усі засвоїли правила) вчитель проводить гру, уважно стежачи за тим, хто залишився без місця і чи всі трійки заповнені гравцями. У розпал гри можна несподівано подати команду: «Білки, горіхи, шишки, міняй!». За цією командою всі повинні помінятися місцями, що викликає незвичайне пожвавлення і сміх. На цьому можна і закінчити гру.

«Горобці - стрибунці». На майданчику креслять коло, за яким розташовуються всі гравці - «горобці». Один із гравців - «кішка» - стає в коло . «Горобці » безперервно то забігають всередину кола, то вискакують з нього. «Кішка» намагається осалити того, хто знаходиться у колі. Осалений стає «кішкою» , а «кішка» - «горобцем», і гра продовжується.

«Пастка». Гравці утворюють 2 кола - внутрішнє і зовнішнє. Під музику або пісню вони рухаються в різні боки. За сигналом вчителя діти зупиняються. Ті, що стоять у внутрішньому колі, взявшись за руки піднімають їх вгору, утворюючи «ворота». Всі інші пробігають під «воротами» вперед і назад в різних напрямках. За другим сигналом «ворота» закчиняються (руки опускаються вниз), всі ті, хто в цей момент опинився всередині кола, вважаються спійманими. Спіймані переходять у внутрішнє коло, і гра триває. Коли у зовнішньому колі залишається мало гравців, вони, взявшись за руки утворюють внутрішнє коло, міняючись ролями з тими, хто раніше був у ньому .

«Совонька». Вибирають ведучого - «совоньку», інші діти зображують пташок. Пташки вільно бігають по майданчику, розмахуючи руками, як крилами. «Совонька» сидить у дуплі (позначене на майданчику місце). Коли вчитель вимовляє слово «ніч», «совонька» вилітає з дупла й бігає по майданчику, пильно стежачи за «пташками». «Пташки» за сигналом «ніч» повинні зупинитись на місці й не рухатися. Хто поворухнеться, того «совонька» відводить в свій будинок, а сама знову вибігає на майданчик. Коли вчитель скаже «день», «совонька» ховається в «дупло», а «пташки», крім спійманих «совонькою», починають «літати». Гра переривається, коли «совонька» впіймає трьох «пташок». Тоді вибирають нову «совоньку», гра поновлюється .

«Квочка і шуліка». Один із гравців зображає «шуліку», інший - «квочку», решта - «курчат». «Квочка» стає посередині майданчика, «курчата» за нею в колону.

Кожне «курча» охоплює руками переднього за талію. Шуліка бігає по майданчику и намагається схопити останнє «курча». «Квочка» захищає їх, широко розвівши руки, і весь час перегороджуючи шлях шуліці. Коли шуліка зловить останнє «курча», гра призупиняється. Вибирають нового «шуліку» і «квочку», і гра відновлюється.

«Заєць без лігва». Усі гравці, крім двох, що зображують «зайця» і «вовка», стають парами по колу. У кожній парі діти стоять обличчям один до одного, взявшись за руки. Коли всі займуть свої місця, вчитель плескає в долоні . За цим сигналом починається гра. «Заєць» тікає від «вовка» . Він підлазить під руки однієї з пар і стає спиною до будб-кого в парі. Той, до кого став спиною «заєць», стає «зайцем» і повинен тікати від вовка. Якщо вовк наздожене «зайця» іторкнеться його рукою, «вовк» стає «зайцем», а «заєць» - «вовком» .

«М'яч через коло з викликом». Діти стають на відстані 2-3 кроків один від одного в коло. Через лінію, що позначає коло, переступати не дозволяється. За рахунком «один, два, три» гравці починають передавати волейбольний м'яч. Кожен, передаючи м'яча, називає по імені того, кому збирається передати. Гравець, що не зловив м'яч, сідає по - турецьки і не приймає участі в подальшому передаванні, поки ще хтось із гравців не втратить м'яч. Тоді гравець, що раніше не зловив м'яч, встає і включається в гру, а інший сідає. Гра продовжується до тих пір, поки всі гравці, окрім одного, не впустять м'яч.

«Мисливці і лисиці». Гра проходить на майданчику будь-якого розміру. Один із гравців - «мисливець» , всі інші - «лисиці». Мисливець стає на середину майданчика і 3 рази підкидає м'яч вгору. У цей час «лисиці» розбігаються подалі від мисливця, але не вибігають за межі майданчика. Піймавши м'яч після третього кидка, «мисливець», не сходячи з місця, намагається влучити м'ячем в одну з «лисиць». Якщо він схибить, то піднімає м'яч і знову кидає його. Гравець, у якого «мисливець» потрапив м'ячем, стає його помічником. Помічник підіймає м'яча, кидає його «мисливцеві». Якщо «мисливець» передає м'яч помічникові, той сам кидає в «лисиць». Коли у «мисливця» буде 3 помічника, «лисиці» отримують право самі ловити м'яч, підіймати його з землі і перекидати, намагаючись, щоб м'яч не потрапив у руки «мисливця» і його помічників. Ті, у свою чергу, прагнуть перехопити м'яч і потрапити ним в «лисиць». Гра закінчується, коли залишиться одна лисиця, не зачеплена м'ячем. Цей гравець - переможець.

«Хто вище?». Гравець стає близько стовпа або дерева. Витягує вгору руку, підіймається на носки, робить крейдою або вугіллям позначку. Потім злегка присідає, вистрибує якомога вище вгору і підкреслює другу рисочку. Відстань між відмітками покаже, у кого краща стрибучість. Для точності результату можна виміряти сантиметровою стрічкою. У дітей 10-11 років хороший стрибок дорівнює 25 см , 12-13 років - З0 см , 14-15 років - 40 см у хлопчиків і З0 см - у дівчаток.

«Хто сильніший?». Гравці стають спиною до спини і беруть один одного під руки. Кожен з них, нахиляючись вперед, намагається відірвати суперника від землі. Кому вдається це зробити, той переможець, а переможений вибуває з гри.

«Хто швидше?». Діти стають на стартовій лінії. За командою вони стрибають на одній нозі 20-25 м до фінішу. Стрибки виконуються як на лівій, так і на правій нозі.

«М'яч - сусідові». Гравці стають у коло з інтервалом витягнутих рук. Ведучий знаходиться за колом позаду того, у кого м'яч. За сигналом гравці швидко передають м'яч один одному, а ведучий намагається його осалити. Якщо йому це вдасться, він встає в коло, а ведучим стає той, хто був осалений м'ячем. М'яч дозволяється кидати тільки сусідові. Хто порушить це правило, стає ведучим.

«Перестрілка». Майданчик для гри ділять на 4 рівні частини. 2 середні - нейтральна зона, туди заходити не дозволяється. Команди розташовуються в протилежних крайніх частинах. За свистком починається перестрілка м'ячами. Гравець, у якого влучив м'яч, виходить з гри. Перемагає та команда, яка швидше «виб'є» всіх суперників.

«Підсічка». У центрі кола стає ведучий. У його руках мотузка, на кінці якої підвішений мішечок з піском. Ведучий обертає мотузку так, що мішечок ковзає по землі. Гравці підскакують над мотузкою. Хто зачепить мотузку, той змінює ведучого.

«Зміна місць». 2 команди шикуються в шеренгу один проти одного на майданчику. За командою вчителя гравці команди міняються місцями. Перемагає команда, яка першою вишикується в шеренгу на протилежному боці майданчика.

Гру можна урізноманітнити, змінюючи початкове положення: стоячи спиною один до одного, сидячи обличчям один до одного , сидячи спиною один до одного, лежачи на спині і т.п.

«Ловля парами». Гра аналогічна «Білим ведмедям». Ведучий знаходиться в стороні, решта розміщуються довільно на обмеженому майданчику. За сигналом ведучий починає ловити дітей, а ті намагаються втекти від нього. Піймавши будь-кого, він бере його за руку, і вони удвох починають ловити інших, захоплюючи вільними руками. Спійманий відходить убік. Коли спійманих стане двоє, вони утворюють пару і починають ловити інших. Таким чином, кількість пар весь час збільшується. Гра закінчується, коли всіх буде переловлено.

«Бій півнів». На землі малюється коло діаметром 3-4 м. Гравці діляться на 2 команди і шикуються в 2 шеренги одна проти іншої, на відстані 3 м від кола. Кожна команда обирає капітана. Капітани посилають по одному гравцю в коло. Кожен з них встає на одну ногу, іншу підгинає, руки кладе за спину. За сигналом вчителя «півні», стрибаючи на одній нозі починають виштовхувати плечем один одного з кола або прагнуть змусити свого суперника стати на обидві ноги. Переможець приносить очки для своєї команди. Якщо ж під час виштовхування обидва півня вийдуть з кола, перемога не присуджується нікому. Потім в середину йде наступна пара «півнів». Гра продовжується доти, доки всі не побувають у ролі «півнів». Виграє команда, гравці якої здобули більше перемог.

«Перехоплення м'ячів». У грі беруть участь 2 команди. Майданчик для гри 20x20 м. Всі гравці з різнокольоровими пов'язками на рукавах розміщуються на майданчику парами, по одному з кожної команди. Капітани команд виходять на середину майданчика. Учитель підкидає м'яч між капітанами, які намагаються зловити його або відбити будь-кому зі своїх гравців. Заволодівши м'ячем, той прагне передати його будь-кому з гравців своєї команди, а гравці іншої команди - відбити, перехоплювати м'яч у суперників і передати своїм гравцям. Завдання гравців зробити 10 передач поспіль між своїми гравцями. Команда, якій це вдається, виграє очко, і гра починається спочатку з середини майданчика. Якщо м'яч перехоплений суперниками, рахунок передач починається знову. Гра триває 10-15 хвилин. Виграє команда, яка набрала більше балів.

«Мотузка під ногами». 2 - 4 команди шикуються в колони по одному паралельно одна одній на відстані 2 м. Відстань між гравцями в колонах не менше 1 м. Кожен гравець позначає своє місце кружечком або хрестиком. Проти кожної колони на відстані 6-8 м ставлять стійку або фішку. Гравці, які стоять першими, отримують по скакалці або мотузці довжиною 2 м. За сигналом гравці зі скакалками біжать до своєї стійки, огинають її і, повернувшись до своєї колони, подають один кінець скакалки наступному гравцеві. Тримаючи скакалку за кінці, вони біжать уздовж своєї колони, один ліворуч, інший праворуч від неї, ведучи скакалку під ногами гравців; ті перестрибують через неї. Пара проводить скакалку до кінця колони, після чого перший гравець, який почав гру, залишається в кінці колони, а другий біжить зі скакалкою до своєї стійки, огинає її, повертається до колони і передає один кінець скакалки наступному гравцю. Удвох вони знову проносять скакалку під ногами всієї команди. Гра продовжується до того часу, коли всі гравці в колоні не пробіжать зі скакалкою до стійки і вздовж колони з партнером. Коли скакалку отримує гравець, який почав гру, він підіймає її вгору і подає команду: «Струнко!». Вся колона приймає стійку «струнко». Виграє команда, гравці якої закінчили гру раніше чи не мали штрафних очок.

«Захист укріплення». Гравці стають по колу з інтервалом витягнутих рук або трохи більше. Перед їх носками на підлозі малюється коло, в центрі якого ставляться укріплення на 3 палицях, пов'язаних вгорі. Триніжок бажано обвести лінією. Вибирається ведучий, який стає в середину кола для захисту укріплення. У одного з тих, хто стоїть в колі - волейбольний м'яч. За встановленим сигналом вони починають збивати м'ячем укріплення. Захисник закриває триніжок, відбиваючи м'яч руками і ногами. Гравець, якому вдається збити укріплення, міняється місцем із захисником.

Грають встановлений час. По закінченню гри відзначаються кращі захисники, які довше за інших захищали укріплення, а також кращі гравці, які були влучними у збиванні укріплення.

«Захист кеглів». Побудова та ж, тільки замість укріплення з палиць в центрі кола в шаховому порядку недалеко один від одного ставлять 3-5 пластмасових кеглів. Тут же вартовий стоїть. Завдання, вартового - не дати впасти всім кеглям. Якщо кегля впала, він має право підняти і поставити її на місце. Гравці ж продовжують збивати м'ячем кеглі, не зупиняючись. Ведучий змінюється тільки тоді, коли будуть збиті всі кеглі або коли він сам випустить останню кеглю .

«Гонка м'ячів по колу». Гравці стають у коло на відстані витягнутих в сторони рук і розраховуються на перший - другий. Перші номери - одна команда, другі - інша. Двох гравців, що стоять поруч, призначають капітанами і дають їм по м'ячу. За сигналом капітани починають передавати м'ячі по колу - один вправо, другий вліво - найближчим гравцям своєї команди, тобто через одного. М'ячі перекидаються до тих пір, поки вони не повернуться до капітанів. Отримавши м'яч, капітани підіймають руки з м'ячем вгору. Виграє команда, яка зуміла швидше провести м'яч по колу і має менше штрафних очок. Гру можна проводити кілька разів поспіль.

«Виклик номерів». Гравці діляться на 2 команди і стають в колону по одному. Навпроти кожної з команд на відстані 10 м. стоять стійки. Гравці команд розраховуються по порядку номерів. Учитель викликає номер в будь-якому порядку. Викликані гравці біжать до встановленого стійки, оббігають її і повертаються назад. Команда, гравець якої повернувся першим, отримує очко. Виграє команда , яка отримає найбільшу кількість очок.

«Третій зайвий». Гравці утворюють внутрішнє і зовнішнє кола. Відстань між парами 1-2 м. Учитель призначає 2 ведучих: один втікає, інший доганяє. Той, хто втікає, встає перед однією з пар. Тепер гравець, що стоїть позаду, починає тікати. Якщо ведучий осалить того, хто тікає, вони міняються ролями.

«Виклик». На двох протилежних сторонах майданчика на відстані 18-20 м малюють лінії - «місто». Гравці діляться на 2 рівні команди, кожна з яких вибирає капітана. Команди шикуються в шеренги за лініями - «містами». Капітан команди посилає будь-якого гравця в «місто» іншої команди. Її гравці випрямляють праві руки вперед долонями вгору, зігнувши руки в ліктях. Гравець, що прийшов з першої команди, тричі доторкається до долонь граючих, голосно рахуючи при цьому: «Раз, два, три!». Той, кого він торкнеться на рахунок «три», стає викликаним і він повинен осалити викликаючого, який стрімголов тікає до себе додому. Якщо викликаному вдалося зловити суперника до лінії його «міста», то останній йде в полон і стає за спиною викликаного . Якщо викликаючого не зловлять, то бранцем стає викликаний гравець.

Потім капітан іншої команди посилає гравця на виклик . Той діє так само, як і його попередник. Якщо у полон потрапив гравець, за спиною якого стоїть один або декілька полонених, то він сам стає бранцем, а його полонені повертаються у свою команду. Таким чином, кількість гравців в командах весь час змінюється.

Виграє команда, в якій після закінчення встановленого часу буде більше всього полонених, або команда забрала всіх гравців суперника в полон.

«Літаючий м'яч». Гравці стають у коло. Один виходить на середину кола, це ведучий. Решта починають перекидати м'яч, хто кому хоче. Ведучий намагається зловити м'яч або хоча б торкнутися його. Дозволяється доторкнутися до м'яча, що знаходиться в руках гравця, який «зловив гаву» Якщо ведучому вдається торкнутися м'яча, він стає на місце гравця, який невдало кинув м'яч або затримав його в руках. А цей гравець буде тепер ведучим. Якщо м'яч вилетить з кола, за це відповідає гравець, який останнім торкнувся м'яча, він змінює ведучого. Затримувати м'яч в руках більше 3- х секунд не дозволяється. Цю гру можна проводити одночасно з двома і навіть трьома ведучими.

«Покоти м'яча». Команди шикуються в колони по одному. Перед першим гравцем кожної команди лежить волейбольний або набивний м'яч. Гравці виконують ведення м'яча руками. При цьому м'яч дозволяється штовхати на відстані витягнутої руки. Обігнувши поворотний пункт, гравці повертаються так само до своїх команд і передають м'яч наступному гравцеві.

Ускладнити естафету можна, взявши два м'ячі і ведучи їх вперед один - правою, а інший - лівою рукою або розставивши на дистанції булави, між якими гравець повинен прокотити м'яч.

«Гонка м'ячів над головою». Команди шикуються в колони по одному. Початкове положення - ноги ширше плечей. Перед кожною командою лежить набивний м'яч . За сигналом вчителя перший гравець кожної команди бере м'яч і через голову передає його наступному за ним гравцеві, а той, у свою чергу, - наступному.

Останній у колоні, отримавши м'яч, проповзає між ногами гравців в початок колони, встає і передає м'яч через голови назад. Гра продовжується до тих пір, поки перший номер команди не повернеться на вихідну позицію.

«Гонка м'яча під ногами». З того ж вихідного положення, що і в попередній естафеті, перший гравець посилає м'яч між розставленими ногами останньому гравцю. Останній гравець кожної команди нахиляється, ловить м'яч і біжить з ним уздовж колони вперед. Встає на початку колони і знову посилає м'яч між розставленими ногами. Перемагає команда, яка швидше закінчить естафету .

«Гонка м'яча над головою і під ногами». Початкове положення теж що і в попередній естафеті, але відстань між гравцями 1 м. Перший гравець передає м'яч через голову назад. Гравець отримав м'яч, передає його далі, але між ногами, третій - знову через голову, четвертий - між ногами і т.д. Останній гравець біжить з м'ячем в початок колони і подає його через голову назад. Так кожен з гравців передає м'яч один раз через голову , а один раз між ногами. Гравець, що стоїть в колоні першим , завжди передає м'яч через голову.

«Гонка м'ячів у шерензі». Гравці лягають на живіт в шеренги на відстані 2 м один від одного. На правому фланзі кожної шеренги стоїть гравець з набивним м'ячем. За сигналом вчителя гравець з м'ячем командує "Упор лежачи!». Гравці приймають зазначене положення. Гравець пускає м'яч під гравцями на лівий фланг шеренги, а сам займає положення «упор лежачи». Лівофланговий команди, піднімає м'яч, подає команду: «Лягай!». Всі гравці лягають на живіт, а гравець з м'ячем біжить на правий фланг шеренги, перестрибуючи через лежачих гравців. Там він знову дає команду: «Упор лежачи» і посилає м'яч під гравцями на лівий фланг. Виграє команда, гравці якої першими займуть свої місця.

«Кенгуру». Гравці команд, що вишикувалися в колони, по черзі повинні дострибати до позначеної лінії та назад з м'ячем, затисненим між колінами або стегнами.

«Передача м'яча ногами». Гравці лягають на спину в колони по одному так, що ноги останнього гравця знаходяться поруч з головою передостаннього і т.д. Між ногами першого гравця лежить набивний м'яч. За сигналом вчителя всі гравці переходять в сід з прямими ногами. Перший гравець затискає м'яч між ногами , робить напівкувирок, причому торкається ногами підлоги за головою, і перекидає м'яч наступному. Той ловить м'яч ногами, передає його таким же чином далі. Останній гравець біжить з м'ячем в початок колони і т.д.

«Тікай від ведучого». Учасники гри стають в колону по одному і тримають один одного за пояс. Перший гравець колони - що водить - намагається зловити останнього гравця. Якщо це вдається, то на їх місце призначаються інші гравці.

«Естафета з обручами». На доріжці проводяться дві лінії на відстані 20 - 25 м одна від іншої. Кожен гравець повинен прокотити обруч від першої до другої лінії, повернутися назад і передати обруч своєму товаришеві. Виграє та команда, яка раніше завершить естафету.

«Естафета звірів». Гравці діляться на 2 - 4 рівні команди і шикуються в колони по одному. Гравці в командах обирають назву звірів. Ті, що стоять першими називаються «ведмедями», другі - «вовками», треті - «лисицями», четверті - «зайцями» і т.д. Перед командами проводиться стартова лінія. Попереду кожної колони ( 10- 15м.) ставиться по булаві. За викликом вчителя гравці, що носять ім'я викликаної тварини, вибігають вперед, оббігають булави і повертаються назад. Хто повернеться першим, той виграє очко для своєї команди. Учитель викликає звірів у розбивку. Гра проводиться 5-10 хв, після чого підраховуються очки. Команда, яка набрала найбільшу кількість очок перемагає.

«У кого предмет?». Гравці утворюють коло і стають впритул один до одного, руки за спину. У одного гравця в руках маленький м'ячик або кубик. У центрі кола знаходиться ведучий. За сигналом керівника гравці починають передавати один одному предмет, прагнучи робити це непомітно для ведучого. Завдання ведучого - уважно спостерігати за діями гравців, відгадати, у кого м'ячик. Той, на кого він вкаже, витягує руки вперед. Якщо ведучий вгадав, то цей гравець і ведучий міняються ролями.

«3 кола в коло». Зробіть 2 дротяних кільця діаметрів в 20 - 25 см. і обтягніть їх клаптями матерії, бажано різного кольору . Припустимо, одне кільце у вас буде червоного, інше - синього кольору. Гравців ділять на 2 команди, які стають в 2 шеренги таким чином, щоб порядкові номери однієї команди знаходилися проти тих же порядкових номерів іншої команди. Кожен гравець стоїть у колі, накресленому на землі. Кола треба накреслити заздалегідь. Діаметр кола - 1 м. Відстань між колами в ряду приблизно 2 м. Така ж відстань і між рядами. За крайніми колами, які займуть останні номери в командах, креслять лінію фінішу.

Обидві команди займають свої місця. У перших номерів в руках кільця. За сигналом судді кожен з них кидає кільце другому номеру своєї команди і негайно ж біжить за лінію фінішу, де він повинен прийняти кільце від останнього номера своєї команди. Прийнявши кільце, він бігом повертається у своє коло, знову передає кільце по ланцюгу і біжить за лінію фінішу, і так до 3- х разів.

Виграє команда, яка після трьох повторень перша вручить своєму капітанові кільце - естафету за лінією фінішу.

2.3. Рухливі ігри та естафети для учнів 9 - 11 років.

«Влуч у м'яч». Посередині майданчика кладуть волейбольний м'яч. Гравці діляться на дві команди і шикуються в шеренги на протилежних сторонах майданчика на відстані 20 - 22 м одна від іншої. Перед носками гравців проводять межу. Гравці однієї команди отримують по тенісному м'ячу.

За сигналом вчителя гравці, не заходячи за межу, кидають тенісні м'ячі в волейбольний м'яч, що знаходиться посередині майданчика, намагаючись відкотити його до команди суперників. Гравці з іншої команди збирають кинуті м'ячі і по сигналу метають їх у волейбольний м'яч, намагаючись відкотити його назад. Так по черзі команди метають м'ячі встановлену кількість разів. Можна дати всім гравцям по м'ячу і тоді всі одночасно кидають м'ячі у великий м'яч.

Виграє команда, що зуміла закотити волейбольний м'яч за межу іншої команди.

«Зелені й білі м'ячі». Для гри потрібно 10 маленьких гумових м'ячів зеленого і білого кольору і корзинка для них. Якщо гумових м'ячів не знайдеться, їх можна замінити тенісними або саморобними м'ячами, обтягнутими клаптями зеленого і білою матерії .Гравці стають у коло. У центрі кола - що водить і його помічник. Ведучий кидає граючим м'ячі , його помічник ці м'ячі збирає і кладе назад в корзину.

За умовами гри ловити можна тільки зелені або тільки білі м'ячі . Правильно спійманий м'яч повертається водячому. Якщо граючий зловить м'яч , який ловити не можна , він виходить з кола .

Зрештою з усіх граючих залишається один, не допустив помилки. Він стає ведучим і вибирає помічника з числа гравців.

«Заборонене коло». На землі намальований великий круг. Взявшись за руки, гравці стають навколо нього. За першим свистком судді всі йдуть, як у хороводі, в ту чи іншу сторону. За другим свистком гравці, не роз'єднуючи рук, задкують назад, намагаючись будь-кого втягнути всередину кола. Хто не втримався і заступив за межу кола, повинен вийти з гри, суддя знову подає сигнал вести хоровод. Гра продовжується до тих пір, поки розміри кола дозволяють ще братися за руки. Можна всередині великого кола накреслити ще й маленький, тоді у фінал гри виходять всього три або чотири гравці. Їх і оголошують переможцями.

«М'яч - ловцю». Грають на майданчику розміром 25x50 м. Неподалік від кожної з протилежних коротких сторін майданчика малюється по подвійному колу, один в іншому, розмірами 2 і 5 м в діаметрі. Гравці діляться на 2 команди. Кожна команда виділяє по одному гравцеві - ловцю, які стають в середині маленьких кіл. Між малими і великими колами подвійних кіл знаходяться по три захисника від команди суперника. Решта гравців розташовуються на майданчику в розсипну, маючи на руках відмітні пов'язки своєї команди. Два гравці знаходяться в зоні гри біля центру майданчика. Один з цих гравців за жеребом вводить волейбольний м'яч. За свистком він підкидає м'яч вгору. Гравці кожної команди намагаються заволодіти м'ячем, і передаючи його від одного до іншого, підвести м'яч ближче до свого ловця і кинути м'яч так, щоб той міг його спіймати, не зважаючи на дії захисників іншої команди. За кожен спійманий ловцем зльоту м'яч відповідна команда отримує 1 очко. Команда, що набрала за час гри більшу кількість очок, перемагає.

«За двома зайцями». Не сходячи з місця, гравці повинні одночасно вдаряти об підлогу двома м'ячами й ловити їх. Хто зробить цю вправу більшу кількість разів без помилки, той і переміг.

«Впіймаєш - вперед крокуєш». Гра проводиться на майданчику. Учасники діляться на дві команди, одна з яких за жеребом отримує волейбольний м'яч. Команди знаходяться на відстані 15 - 20 м від середини майданчика, одна проти іншої. За обома командами прапорцями позначаються лінії - «місто» на рівних відстанях від середини майданчика. Той, що отримав м'яч, кидає його у напрямку до «міста» іншої команди, гравці якої, розсіявшись на своїй половині майданчика, намагаються зловити м'яч нальоту. Якщо м'яч спійманий, то черговий гравець має право зробити, тримаючи м'яч у руках, три великих кроки вперед з місця, де м'яч був спійманий, і кидає його у напрямку до «міста» суперника. М'яч, що впав на землю, черговий гравець кидає з місця падіння м'яча. Гравці іншої команди прагнуть зловити м'яч і т.д. Перекидання і ловіння м'яча продовжується до тих пір, поки будь-кому вдасться закинути м'яч через межу «міста» іншої команди. Команда, що досягла цього, отримує очко. Перемагає команда, яка у встановлений час набере більшу кількість очок.

«У колоні від м'яча». Одна команда стоїть по зовнішній стороні великого, намальованого на землі кола. Інша команда знаходиться всередині кола. Гравці цієї команди стають в колону по одному і кладуть руки на плечі один одному. Один з гравці за колом тримає волейбольний м'яч. Гравці команди, що стоять за колом, намагаються потрапити м'ячем у крайнього гравця команди, що знаходиться всередині кола. .Як тільки попадання вдалося, крайній стає в голові команди; м'яч кидають у нового крайнього. Однак потрапити в крайнього не так просто. Колона бігає в колі, звиваючись змійкою , і намагається не допустити попадання м'яча в свого крайнього. Головний колони має право відбивати м'яч руками. Коли всі в колоні помінялися місцями, на середину кола виходить команда, яка знаходилася за колом. Гра триває. Перемагає команда, яка, бігаючи в колоні, змусила іншу витратити більше часу для того, щоб вибити всіх гравців.

«Розірви ланцюг». Дві команди стають в шеренги обличчям один до одного на відстані 10-30 м. Відстань між окремими гравцями 1 м. Гравці тримаються за руки. За сигналом вчителя одна з команд починає гру і посилає гравця до команди - суперниці. Він повинен спробувати розірвати ланцюг гравців цієї команди. Якщо це гравцеві вдається, то він забирає з собою двох гравців, що утворили розірвану ним ланку ланцюга. Якщо ж ні, то він сам стає «бранцем». Гравці обох команд по черзі повторюють свої спроби.

«Спробуй втекти». Всі учасники об'єднуються в одну команду і шикуються в шеренгу. По середині майданчика окреслюється зона шириною 2 м. У цій зоні знаходиться ведучий, який повинен ловити гравців, що перебігають через зону на іншу сторону ігрового майданчика. Всі спіймані ведучим гравці повинні допомагати йому ловити, не покидаючи при цьому зони. Гра продовжується до тих пір, поки залишиться один не спійманий гравець. Він і буде переможцем.

«Лабіринт». Учасники гри діляться на 4 групи по 6 гравців або на 5 груп по 5 гравців, стають у шеренги і тримаються за руки в кожній шерензі. В утворених коридорах ведучий намагається зловити

гравця, який втікає. За сигналом вчителя гравці опускають руки, роблять чверть обороту і знову беруться за руки, утворюючи нові коридори. Таким чином, вчитель може допомагати тому, хто втікає, або тотому, хто наздоганяє. Завдяки частим свисткам створюються все нові ситуації.

У ході гри ведучий і гравці, яківтікають якомога частіше замінюються іншими гравцями.

«Естафета з булавами». В естафеті беруть участь команди з однаковою кількістю гравців, які шикуються в колони по одному. Перед кожною командою вчитель розставляє певну кількість кеглів на відстані 1 - 2 м одна від іншої. За за останньою відзначається поворотний пункт. За сигналом вчителя перший гравець кожної команди біжить вперед, завалює всі кеглі, продовжує біг, оминає поворотний пункт, повертається і доторкається до наступного гравця своєї команди. Цей гравець повинен під час бігу розставити всі кеглі, оббігти поворотний пункт, і, повернувшись, доторкнутися до третього гравця. Гра продовжується до тих пір, поки кожен гравець не пробіжить дистанцію.

«Зустрічна естафета». 2 групи гравців шикуються в 2 шеренги на проведених лініях. Відстань між ними 2 - 3 м. Гравці кожної з команд розраховуються на 1-2. Перші номери залишаються на своїх місцях, а другі стають обличчям до перших номерів на відстані 10-15 м. Розташування гравців нагадує тепер довгий коридор. За сигналом перший гравець перших номерів біжить з естафетною паличкою до першого гравця других номерів. Цей гравець, отримавши паличку, біжить і передає її другому гравцеві перших номерів, той - другому гравцеві других номерів і т.д. Естафетна паличка подорожує туди і назад до тих пір, поки останній гравець не підніме її догори, подаючи знак, що команда закінчила естафету. Для цієї естафети команди можуть бути побудовані і в колони по одному.

«Відгадай, хто підходив?» Всі гравці утворюють коло. Один із гравців стає в середину кола із зав'язаними очима. Учитель вказує на кого-небудь із гравців, той підходить до ведучого, злегка доторкається до його плеча і подає голос якої-небудь тварини або називає його по імені, змінивши свій голос, і повертається на місце. Ведучий відкриває очі за вказівкою вчителя і повинен відгадати, хто до нього підходив. Впізнаний стає ведучим, а ведучий - в коло. Якщо ведучий не відгадає , він залишається в середині кола.

«Гонка м'ячів сидячи». Гравці команд стають в одну шеренгу. Початкове положення - сидячи з прямими ногами. За сигналом вчителя перші гравці команд посилають м'яч під ногами, піднятими догори. Всі наступні гравці проганяють м'яч так само. Останній гравець, отримавши м'яч біжить з ним уздовж шеренги і займає місце на правому фланзі. Гра повторюється до тих пір, поки перший номер шеренги не опиниться на своєму стартовому місці.

«Передав - сідай». Гравці стоять в 2 - 3 колонах, інтервал між ними 2 - 3 м. Відстань між гравцями - довжина рук, покладених на плечі. Перед колонами на відстані 5-6 кроків малюють кола, в які стають по одному представникові від кожної команди. За сигналом гравці в колах передають м'яч першому гравцеві колони, який ловить його, повертає назад і відразу присідає. Той, шо стоїть у колі перекидається м'ячем з другим гравцем, третім і т.д. Кожен гравець, який зробив відповідну передачу, присідає . Коли останній в колоні гравець віддасть м'яч капітану, той піднімає його вгору і вся команда швидко встає. Перемагає команда, яка закінчила передачі м'яча першою і не порушила правила .

2.4. Рухливі гри та естафети для учнів 12-13 років.

«Залітний м'яч». Навколо стійки для стрибків креслять на землі два кола, один в іншому, діаметрами 9 -18 м. Гравці діляться на 2 команди по 5- 6 чоловік у кожній, і розміщаються в довільному порядку за лінією більшого кола. За жеребом один з гравців будь-якої команди отримує волейбольний або легкий набивний м'яч. За сигналом вчителя він кидає м'яч одному з гравців своєї команди. Той перекидає м'яч іншому і т.д. Перекидаючи між собою м'яч, гравці однієї команди не дають заволодіти м'ячем команді суперника і намагаються закинути його в корзину. Коли м'яч закидають у кошик, гравці знову стають по кругу більшого кола. Витягнутий з кошика м'яч передається тому, хто його закинув. Цей гравець отримує право першого кидка. Гра поновлюється. За потрапляння м'яча в кошик команді зараховуються очки. Перемагає команда, яка набрала більшу кількість очок.

«Спритність ніг». Гравці команд сідають у колону на відстані 1 м один від одного і за сигналом учителя передають ногами м'яч по колоні. У такий спосіб треба перекласти декілька м'ячів з одного місця в інше, не втративши жодного. Яка команда зробить це першою, та й перемогла.

«М'яч через мотузку». Гра проводиться на майданчику 9 - 18 м або 14 - 26 м. Поперек майданчика на двох стовпах на висоті 2 м натягнута мотузка з кількома кольоровими стрічками для кращої видимості мотузки. Для гри потрібні ракетки за кількістю гравців і один тенісний м'яч. Ракетки овальної форми вирізують з фанери і забарвлюють в 2 кольори , наприклад в зелений і блакитний.

Команди по 6 чоловік розташовуються кожна на своєму боці майданчика в два ряди по 3 гравці в ряду. За жеребом одна з команд починає подачу. Середній гравець передньої трійки вільною рукою підкидає м'яч і потім ударом ракетки відбиває його через мотузку на бік суперника. Гравці протилежної команди, в свою чергу, відбивають м'яч через мотузку і т.д. Якщо помилку допускає команда, яка подає, вона втрачає подачу. Той, що подає стає наступним гравцем. Якщо команда припускається помилки при чужій подачі, вона програє одне очко на користь суперника. Грають, поки одна з команд не набирає 10 очок. Ця команда і виграє партію. Якщо в однієї команди 10 очок, а в іншої 9, грають до переваги в 2 очки. Після першої партії команди міняються сторонами майданчика. Команда, що виграла обидві партії, є переможницею. Якщо кожна команда виграла по одній партії, грається 3-я партія, яка і визначає переможця.

«М'яч через волейбольну сітку». Дві команди розташовуються на волейбольному майданчику. Між ними волейбольна сітка на висоті 2 м. Гравці обох команд по черзі перекидають волейбольний м'яч через сітку то на одну, то на іншу сторону майданчика. М'яч ловить будь-який гравець. Команда, яка допустила за час три більшу кількість падінь м'яча на свій майданчик, програє.

«Кільця через мотузку». Між двома командами (по 5-6 гравців). Розміщеними на майданчику, натягнута мотузка на висоті 2,5 м. Гравці однієї команди за жеребом отримують по одному легкому кільцю зробленому із прутів верби або лозняку. За сигналом вчителя гравці кидають кільця через мотузку, намагаючись, що б вони летіли горизонтально. Гравці іншої команди ловлять кільця зльоту, продіваючи їх на витягнуту руку. Піймавши кільце, гравець кидає його назад через мотузку. Команда, яка допустила за час гри більшу кількість падінь кілець на землю, програє.

«Хокей без воріт». Гра проводиться на майданчику 20x30 м. Гравці діляться на дві команди. Одна команда одягає відмітні нарукавні пов'язки. Всі гравці беруть по ключці і стають у коло так, щоб гравець однієї команди знаходився поряд з гравцем іншої. У середину кола виходять 2 гравця з різних команд і затискають м'яч або шайбу ключками. За сигналом вчителя, кожна з команд намагається відбити м'яч (шайбу) будь-кому з гравців своєї

команди. Той. хто отримав м'яч, у свою чергу, відбиває його комусь зі своєї команди. Гравці іншої команди намагаються заволодіти м'ячем, щоб почати передавати його між собою. Гра продовжується обумовлений час. Учитель враховує, скільки разів м'яч був переданий тій чи іншій команді. Перемагає команда, у якої м'яч знаходився більше число разів. Гра продовжується 10 - 15 хвилин. Повторювати її більше двох разів не слід. Після першої половини гри необхідна 5-10 хвилинна перерва.

«Боротьба за прапорець». Майданчик для гри ділять поперечною лінією на дві рівних ділянки. Відступаючи на 2 м від кожної з коротких сторін, на майданчиках креслять по одному колу діаметром 5 м. У центр кіл ставлять по прапорцю. Гравці діляться на 2 команди. Кожна з команд розташовується на своїй половині обличчям одна до одної.

Мета кожної команди - заволодіти прапорцем суперника і не втратити свій. Перемагає команда, гравець якої зумів перенести прапорець суперника на свій бік.

«Два табори». Гравці стають у дві шеренги, обличчям одна до одної на відстані 12 - 16 м. По середині між шеренгами кладуть м'яч або встановлюють прапорець. З правого флангу обох шеренг до м'яча одночасно підходить по одному гравцеві. Один з ниї робить різні рухи. Інший повинен точно повторювати їх. Вибравши зручний момент, перший гравець швидко забирає м'яч і біжить з ним на своє місце. Другий повинен встигнути наздогнати і взяти в полон того, що втікає, тобто торкнуться його рукою, поки той не добіг до своєї шеренги. В іншому випадку він сам іде в полон. М'яч знову кладуть на колишнє місце і гру продовжує чергова пара. Команда, що набрала більшу кількість полонених перемагає.

«Перекоти м'яч». Гравці двох команд шикуються обличчям один до одного. У них по однаковій кількості волейбольних м'ячів. У центрі майданчика лежить набивний м'яч. Кидаючи волейбольні м'ячі, гравці намагаються перекотити набивний м'яч через лінію команди-суперниці. Не

дозволяється вдаряти по набивному м'ячу рукою або ногою, його можна зупинити тільки кидком волейбольного м'яча. Гравці можуть використовувати для кидків волейбольні м'ячі, кинуті гравцями команди - суперниці. При варіантах можна змінювати способи кидків волейбольного м'яча.

«Влуч м'ячем». На прямокутному ігровому майданчику один проти одного стоять команди «супутник» і «космос». Команда «супутник» шикуються в шеренгу за лицьовою лінією і розраховується за порядком номерів.

Гравці команди «космос» розташовуються на майданчику і отримують м'яч.. За свистком вчителя гравець команди «супутник» біжить через весь ігровий майданчик між гравцями команди «космос» до протилежної лицьової лінії, а потім назад на своє місце. Гравці команди «космос» намагаються в цей час потрапити в нього м'ячем. Після першого номера, так само біжить другий, третій, четвертий і т.д. Коли пробіжать всі гравці однієї команди місце за лицьовою лінією займає команда «космос», а гравці команди «супутник» розташовуються на ігровому майданчику. За кожне влучення м'ячем у гравця команда отримує очко. Перемагає команда, у якої більше влучень.

«Кожен проти кожного». У цій грі кожен гравець може поміряються силами з усіма гравцями. Майданчик ділиться на 6 рівних ігрових полів, розташованих один за іншим. Перед початком гри 6 гравців займають місце на першому ігровому полі. За сигналом вчителя кожен гравець намагається витіснити інших на друге ігрове поле. Згодом там опиняються всі, крім одного, в подальшій боротьбі він вже не бере участь. Ті, хто був витиснутий у друге поле, намагаються відтіснити один одного на третє ігрове поле, а самі залишитися на другому і так далі. До кінця гри на кожному полі залишається по одному гравцеві. Гравець, що залишився на першому ігровому полі, займає перше місце, на другому друге і т.д.

«Перетягування». Дві команди шикуються в шеренги одна проти одгої, між ними проводять лінію. Гравці стоять навпроти, подають один одному праву руку і ставлять на лінію свою праву ногу. За сигналом вчителя кожен гравець намагається перетягнути іншого через роздільну лінію. Як тільки гравець стане лівою ногою за роздільну лінією, він програє, а його суперник отримує очко. Виграє команда, яка набрала більшу кількість очок.

«Хто швидше займе коло». Гравці діляться на 4 групи, беруться за руки і утворюють 4 кола. Ці кола повинні знаходиться на однаковій відстані від намальованого в центрі майданчика кола діаметром 2 - 3 м. За сигналом вчителя групи намагаються не розчіплюючи рук, якнайшвидше потрапити в центральне коло. Дозволяється заважати іншим групам потрапити в це коло. Перемагає група, якій вдається прорватися в коло не розчепивши рук.

«Естафета з подоланням перешкод». Для естафети встановлюється 2 ряди перешкод: лавки, бар'єри, кінь і т.д. Дві команди стають в колону по одному за стартовою лінією. За сигналом перші гравці обох команд долають перешкоди і повертаються назад, минаючи їх. Передають естафету наступному гравцеві і стають в кінець колони. Гра закінчується, коли всі члени команди виконали завдання - направляючий піднявши руку вгору сигналізує про це.

«Зустрічна естафета з бігом». Гравці діляться на кілька команд. Кожна, у свою чергу ділиться навпіл. Команди шикуються одна проти одної за лініями. Гравці, які очолюють команди на одній стороні майданчика, отримують по естафетній паличці. За командою вони біжать до гравців команди навпроти, передають їм естафету і встають в кінець колони. Той, що отримав естафету, біжить і передає її наступному гравцеві, що стоїть навпроти і т.д.

Естафета закінчується, коли команди поміняються місцями на майданчику. Перемагає команда, яка раніше закінчила перебігання.

Щоб збільшити навантаження, можна проводитигру з подвійними перебіжками: гравець, який опинився на протилежному боці після передачі йому естафети, знову біжить туди, звідки починав біг. Щоб навчити учнів передавати естафетну паличку за правилами легкої атлетики - вручати гравцеві, який стоїть спиною - треба дати завдання оббігати колону справа на ліво і після цього передавати естафету гравцеві, які вийшов на пів кроку вправо. Можна запропонувати гравцеві, котрий чекає естафету, встати спиною до того, хто біжить, зробивши біля своєї колони півкроку вбік. Тоді гравець, оббігає свою колону, біжить до протилежної.

«Малюкбол». Гравці діляться на 2 команди і розташовуються на двох половинах волейбольного майданчика в 2 - 3 ряди . Кожна команда отримує по 2 волейбольних м'ячі. За сигналом намагаються якомога швидше перекинути м'ячі через сітку на бік суперника. Перекидання м'ячів продовжується до тих пір, поки на одній стороні не виявляться всі м'ячі одночасно. Гру зупиняють, і команда, на стороні якої виявилися м'ячі, програє очко. М'ячі повертаються командам, і по сигналу гру починають знову.

Триває гра до тих пір, поки одна з команд не набирає встановленої кількості очок. Після цього команди міняються сторонами, і гра починається знову. Виграє команда , яка перемогла у двох партіях.

«Естафета з палицями і стрибками». Гравці діляться на 2 - З команди, які шикуються в колони по одному в 3 - 4 кроках одна від одної перед стартовою лінією; в руках гравця, що стоїть попереду, гімнастична палиця.

За сигналом перші номери біжать до встановленої в 12 - 15 м фішки або набивного м'яча , оббігають його і , повернувшись до своїх колон , передають один з кінців палиці другим номерам. Тримаючись за кінці палиці, обидва гравці проводять її під ногами гравців своєї команди, рухаючись до кінця колони. Всі перестрибують палицю, відштовхуючись двома ногами. Перший гравець залишається в кінці своєї колони, а інший біжить до фішки, оббігає її і проносить палицю під ногами граючих з третім номером і т.д.

Гра закінчується, коли всі учасники пробіжать з палицею. Коли перший гравець знов опиниться в колоні першим йому принесуть палицю, він піднімає її вгору. Перемагає команда, гравці якої раніше виконали завдання, не допустивши помилок.

«Естафета по колу». Усі гравці діляться на 3 - 5 команд і стають в середині майданчика, повернувшись правим або лівим боком до центру кола. Виходить своєрідне сонечко з променями. Кожен промінь - шеренга - є командою. Гравці, що стоять крайніми від центру кола, тримають в правій руці естафетну паличку. За сигналом вони біжать по колу (із зовнішнього його боку) знову до своєї «спиці» і передають естафету крайньому гравцеві, після чого стають на інший кінець своєї шеренги, ближче до центру. Всі гравці роблять пів кроку від центру. Той, що отримав естафету, оббігає коло і передає її третьому номеру і т.д. Гра закінчується, коли перший учасник виявиться знову першим і підніме вгору естафетну паличку.

Естафету по колу, як і зустрічну естафету, описану вище, можна проводити з веденням баскетбольного м'яча .

«Пронеси і прокоти». Команди стають в колони по одному. Перші гравці команд отримують по два малих набивних м'яча, які вони тримають перед собою, і по волейбольному м'ячу, який вони повинні будуть котити ногами перед собою. За сигналом вчителя перші гравці стартують, біжать до поворотного пункту, оббігають його, повертаються і передають м'ячі наступним гравцям. Можна ускладнити естафету: нести гри набивних м'яча або котити ногами два волейбольних м'ячі. Дозволяється штовхати ногами м'ячі не довше ніж на 2 - 3 м від себе.

ВИСНОВКИ

Основна метапредмета «Фізична культура» - набуття учнями досвіду різних видів діяльності; формування в учнів стійкої мотивації і потреби у збереженні й зміцненні свого здоров'я, фізичного розвитку; комплексного розвитку природних здібностей та моральних якостей; використання засобів фізичного виховання в організації здорового способу життя. Мета реалізується шляхом застосування комплексного підходу до вирішення навчальних, оздоровчих і виховних завдань.

Змістом предмета є, зокрема, рухова активність із загальнорозвивальною спрямованістю.

Використання рухливих ігор та естафет, як один із засобів фізичного розвитку дітей і підлітків :

• розширює руховий досвід, вдосконалює навички життєво необхідних рухових дій, використання їх у повсякденній та ігровій діяльності;
• сприяє розвитку основних фізичних якостей і природних здібностей;
• формує загальні уявлення про фізичну культуру, її значення в житті людини, збереженні та зміцненні здоров'я, фізичного розвитку;
• формує інтерес до використання фізичних вправ як одного з головних чинників здорового способу життя;
• формує практичні навички щодо самостійних занять фізичними вправами та проведення активного відпочинку;
• сприяє формуванню високих морально-вольових якостей та позитивного ставлення до оточуючої дійсності;
• розвиває почуття власної значимості в колективі, відповідальності за кінцевий результат команди;
• стимулює дотримання принципу «фер плей» (чесної гри).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ареф'єв В.Г., Єдинак Г.А., Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): Навч. посібник для студ. навч. закладів ІІ-ІV рівнів акредитації.- 2-ге вид.перероб. і доп. - Камянець-Подільський: Абетка Н0ВА , 2002.

2. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. - Л.: Штабар, 1997

З. Освітні технології // Навчально-методичний посібник за ред. О. М.Пєхоти. Київ - Видавництво А.С.К., 2003.

4. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина І. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001.

5. Худолій О.М. Теоретичні основи планування навчальної роботи з фізичної культури в школі // Теорія та практика фізичного виховання. - №1. - 2001.

6. Залетаєв І.П., Шеянов В.П., Загорський Б.І. ФІзична культура М.: Виіца школа, 1984.-75с.

7. Фізична культура в школі// М.: Педагогіка, 1990.-№5-7.

8. Фізична культура, програма для загальноосвітніх навчальних закладів, 1 - 4 класи, 2017.

9. Навчальна програма з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів, 5 - 9 класи, 2018 (наказ МОН від 23.10.2017 № 1407).

ДОДАТОК