Учнівська сторінка
Батькам на замітку
Протидія булінгу
Вступ
Булінг (цькування) – тривожна тенденція, особливо для сучасного дитячого і молодіжного середовища.
Найбільш вразливими до булінгу є сором'язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі», закриті для спілкування.
Найчастіше діти піддаються цькуванню з боку однолітків за свій зовнішній вигляд, переконання, поведінку, а також через різні життєві обставини тощо).
За даними останніх опитувань, майже чверть українських школярів вважають себе жертвами булінгу, а близько 40% із тих дітей, хто зіткнулися з випадками булінгу, ніколи не розповідають про це своїм батькам. При цьому, 44% із тих, хто спостерігав, як знущаються над їхніми однолітками, не реагували на такі факти через острах піддатися аналогічному знущанню
У травні 2019 року Громадською організацією «Ла Страда-Україна» за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) було проанкетовано3 1497 учнів та учениць, 826 батьків, 271 педагог .
На думку молоді найчастіше булерами можуть виступати хлопці (20,8 %), 54,2% зазначили, що булером може бути будь-хто. 20,6% вказали, що найчастіше потерпають від булінгу дівчата; 71,1% – діти, які відрізняються від інших будь чим; 56,9% – які не мають сучасних гаджетів, одягу; 34,0% – фізично слабші. 26% вказали, що в їхьому закладі освіти трапляються випадки булінгу між хлопцями та дівчатами.
Педагоги та батьки вважають, що найефективнішими діями, які сприятимуть зниженню кількості випадків насильства в освітньому середовищі є проведення систематичних просвітницьких заходів з ненасильницької поведінки , впровадження якісних профілактичних програм , створення антибулінгової політики.
Вирішальна роль у протидії насильству і булінгу належить педагогам. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки завдяки системному підходу та підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій, а також із залученням та участі дітей та молоді.
Булінг. Види та прояви булінгу.
Розглянемо почуття жертви булінгу, поведінку агресора/агресорки (булера) та свідків цієї ситуації. І найголовніше, разом знайдемо шляхи допомоги постраждалому та спробуємо убезпечити себе, щоб не зіграти одну з ролей у булінгу. І важливо розуміти, що в ситуації булінгу може опинитися будь-хто.
Нам подобається, коли нас люблять, поводяться з нами чемно, звертаються до нас на ім'я... А якщо когось з вас або когось з вашого оточення називають на прізвисько, принижують? Чи спостерігали ви таку ситуацію, коли в дитячому колективі «обирається» дитина (так званий цап відбувайло), яка відрізняється від інших зовнішнім виглядом, поведінкою і цю дитину постійно зневажають та застосовують до нього/неї прізвиська, штовхають, чіпляються, псують особисті речі та інше?
Які відчуття у вас викликає така ситуація?
Як ви вважаєте себе почуває така дитина?
Отже, обговорена ситуація називається булінгом.
Булінг (цькування) – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
В школі в ситуацію булінгу можуть бути залучені усі учасники освітнього процесу:
здобувачі освіти; педагогічні працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітнюдіяльність; інші особи, передбачені спеціальнимизаконами та залучені до освітнього процесу упорядку, що встановлюється закладом освіти.
Види булінгу:
Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, небажані дотики, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо.
Економічний булінг – пошкодження, відбирання чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей тощо.
Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.
Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у роздягальнях, поширення образливих чуток, погрози сексуального характеру, жарти тощо.
Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі).
Хто може бути жертвою булінгу:
- діти, які не можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків;
- невпевнені в собі діти, замкнуті, мовчазні;
- діти, які уникають певних місць у школі (наприклад, на перерві сидять у класі);
- діти, які часто не мають ні одного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з
однолітками;
- діти, які відрізняються від інших будь-чим.
Хто може бути агресором або агресоркою:
- вони зазвичай фізично сильніші за інших;
- виділяються зовнішністю, манерою поведінки, одягом;
- вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дітей та дорослих;
- мають досить велике коло друзів або однодумців та ін.
Хто може бути спостерігачами:
- діти з кола кривдника або кривдниці;
- однокласники або однокласниці;
- випадкові учні або учениці;
- всі, хто бачить ситуацію булінгу.
Наслідки булінгу
Потерпілий або потерпіла (жертва булінгу)
- Замкнутість - Страх
- Безсоння - Низька самооцінка
- Агресія - Погіршення здоров'я
- Тривожність - Залежності
- Потрапляння під вплив - Самотність
- Суїцидальні настрої та інші негативні наслідки
Кривдник або кривдниця (Булер)
- Агресивна поведінка - Прояви насильства
- Скоєння правопорушення - Відторгнення колом друзів, однокласників
- Байдужість до почуттів інших - Невміння спілкуватися спокійно
- Сприймається оточуючими, як агресор - Постійне перебування в конфлікті
- Непорозуміння з батьками/педагогами - Погіршення здоров'я та інші негативні наслідки
Несе адміністративну відповідальність:
- Якщо є 16 років:
- Штраф від 50 до 200 мінімумів доходів громадян (від 850 до 3 400 грн.)
- Громадські роботи від 20 до 60 годин
- Якщо до 16 років відповідальність несуть батьки, або особи які їх замінюють, а саме:
- Штраф від 50 до 200 мінімумів доходів громадян (від 850 до 3 400 грн.)
- Громадські роботи від 20 до 60 годин
Спостерігачі
- Некомфортне оточуюче середовище - Небезпечне освітнє середовище
- Втрата довіри - Втягнення в ситуацію насильства
- Втягнення в ситуацію боулінгу - Пригнічений стан
- Погіршення здоров'я та інші негативні наслідки - Почуття провини
- Депресія
Якщо дитина потрапила в ситуацію булінгу або стала свідком такої ситуації, важливо про це розповісти тим, кому дитина довіряє (педагогам, батькам, особам,
яким довіряє). Допомогти дитині яка страждає від булінгу можна так – не підтримувати агресора/агресорку. Якщо бачиш, що з когось насміхаються, покажи свою підтримку, допоможи вийти з цієї ситуації.
До кого звернутися в ситуації булінгу?
- дорослих, кому ти довіряєш (це можуть бути батьки, вчитель або спортивний тренер, медіатор, старший брат/старша сестра, інші родичі)
- у своєму закладі освіти – до соціального педагога, практичного психолога, класного керівника, медіатора або медіаторки, вчителя, медичного працівника
- до Центру соціальних служб для сім'ї дітей та молоді
- до поліції за номером «102» – до дільничого офіцера поліції, працівників ювенальної превенції;
- до працівників служби у справах дітей;
- до працівників медичного закладу
- до громадських організацій, які працюють в сфері захисту прав та інтересів дітей
З будь-якими запитаннями про булінг і не тільки, ти можеш звернутися на Національну дитячу «гарячу лінію»: 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних) або 116 111 (безкоштовно з мобільних), тут ти можеш довірливо розповісти про свою ситуацію.
Отже, як бачимо, явище булінгу є поширеним, але в наших силах його зупинити і
не лишатися осторонь. Адже слід пам'ятати, що сьогодні ти – спостерігач або спостерігачка, а завтра – можеш бути жертвою чи булером.
Запитання для обговорення:
- Що таке булінг?
- Хто є сторонами булінгу?
- Хто може страждати від булінгу?
- Які є види булінгу?
- Що таке економічний булінг?
- Що таке фізичний булінг?
- Що таке психологічний булінг?
- Що таке кібербулінг?
- Хто такий булер?
- До кого звернутися в ситуації булінгу?
- Який номер телефону Національної дитячої «гарячої лінії»?
- Які ви можете дати рекомендації як протидіяти булінгу?
Запобігання насильству над дітьми. Види насильства.
Насильство можна визначити як дію або бездіяльність однієї людини стосовно іншої, що завдає шкоди здоров'ю як фізичному, так і психічному, принижує почуття честі та гідності.
Приклади насильства і жорстокого поводження:
бійка між однолітками;
батьки дали ляпасу;
доросла людина підвищила голос та накричала на дитину;
вчитель/вчителька потягнув/потягнула за вухо;
старший брат або сестра відібрав/відібрала кошти;
дитина, яка жебракує на вулиці та не має що їсти, одягнена не по погоді.
Від насильства може потерпати будь-яка людина. Це можуть бути як жінки так і чоловіки, як хлопці так і дівчата.
Діти є вразливою категорією, яка потерпає від насильства, бо вони не завжди знають, що таке насильсво і як воно проявляється. Навіть думають, що така поведінка є нормальною. Тому їм буває важко зрозуміти, що до них проявляють насильство, або вони проявляють насильство щодо оточуючих. Часто хлопці і дівчата стають свідками проявів насильства між дорослими. Також діти потерпають від насильства тому, що не мають навичок мирно вирішувати конфлікти. Навіть маленькі конфлікти можуть призвести до насильства. Хлопці і дівчата часто не знають до кого звернутися за допомогою.
Насильство може відбуватися будь-де. Найчастіше насильство відбувається під час живого спілкування. Це може бути в закладі освіти, вдома, на вулиці, в колі друзів/однолітків тощо. Також воно може бути і в Інтернеті, де відбувається поширення
пліток, особистих фото тощо. А ще «травити» можуть і через телефон: дзвінки з погрозами, смс та інше.
Особливості насильства по відношенню до хлопчиків та дівчат.
Вважається, що для хлопців більш характерним є фізичне насильство. Начебто вони всі справи вирішують за допомогою кулаків. Для дівчат – психологічне. Бо вони можуть розпускати плітки та неправдиву інформацію стосовно одна одної. Але це всього лише стереотипи (хибні уявлення). Проте і хлопці і дівчата можуть потерпати від будь-якого насильства (наприклад – дівчата можуть вчиняти бійки, а хлопці – пліткувати). Так само і хлопці і дівчата можуть бути кривдниками і кривдницями. Види насильства: психологічне, фізичне, сексуальне, економічне.
Психологічне насильство: словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування тощо; образливі жести; брутальне ставлення; покарання; навіювання страху за допомогою розповідей, дій, жестів, поглядів; крики, жорстокість, яка завдає шкоди домашнім тваринам. Фізичне насильство: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, биття, а також незаконне позбавлення волі або залишення в небезпеці тощо.
Економічне насильство: умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними; залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації; заборона працювати або навпаки примушування до праці тощо.
Сексуальне насильство: будь-які дії сексуального характеру в тому числі й в присутності дитини; примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи.
Куди звернутись за допомогою?
Якщо ви самі, хтось із ваших друзів/подруг, родичів чи знайомих страждає від насильства, слід звертатися:
- Правоохоронні органи
- Соціальні служби
- Служби у справах дітей
- Неурядові організації
- Телефони довіри та «гарячі лінії»
- Лікарні тощо.
Національна дитяча «гаряча лінія», телефон 0 800 500 225або 116 111 (безкоштовно) в межах України (з понеділка по п'ятницю з 12.00 до 16.00). На «гарячій лінії» можна отримати інформаційні, психологічні та правові консультації щодо протидії жорстокому поводженню з дітьми, експлуатації дітей і захисту їх прав та інтересів.
Викресли твердження, правила безпеки, які є неправильними і залиш правильні, до яких потрібно прислухатись.
1. У пізній час не ходіть одні по вулиці.
2. Сідайте до незнайомих людей в машину.
3. Якщо вам здалося, що вам загрожує небезпека, не вживайте ніяких заходів, ви можете виглядати дивною людиною.
4. Майте при собі один із засобів безпеки: дезодорант, пилочку і т.д. Продумайте їх використання в разі здійснення акту насильства.
5. Продумайте свої дії в тому випадку, якщо вам здається, що акт насильства можливий.
6. Запам'ятайте: «Насильство вам ні за яких обставин не загрожує!»
7. Якщо почуваєтесь в небезпеці, тікайте.
8. На вас напали, кричіть, біжіть, привертайте до себе увагу. Дзвоніть в поліцію.
9. Впускайте в будинок незнайомців, удома вам нічого не загрожує.
10. Не впускайте в будинок незнайомців, особливо, якщо ви почуваєте себе неспокійно.
11. Не сідайте до ліфта з людьми, якщо почуваєтесь некомфортно або неспокійно, навіть якщо ви і бачили цю людину.
12. Ніколи, у жодному разі не розповідайте про факти насильства, тим більше не звертайтесь до будь-яких правоохоронних органів.
13. Продумайте свої дії в тому випадку, якщо акт насильства вже відбувався і може повторитися знову.
14. Розповідайте про насильство тим, кому ви довіряєте (друзям, родичам). Знайдіть таке місце, куди ви змогли б піти у випадку небезпеки.
15. Підготуйте документи (паспорт, свідоцтво про народження і т.д.), гроші та інші необхідні речі та покладіть їх в одне місце, так, щоб у небезпечний момент ви змогли б їх легко взяти і піти.
16. Якщо ситуація критична, то залишайте будинок негайно, навіть якщо вам не вдалося взяти необхідні речі.
17. Попрактикуйтесь у тому, як можна швидко й безпечно вийти з будинку. Визначте, які двері, вікна, ліфти або сходи підходять для цього щонайкраще.
18. Заздалегідь довідайтеся телефони місцевих служб, які можуть надати Вам необхідної підтримки (телефон поліції, телефон Національної дитячої «гарячої лінії» та інших структур).
Види домашнього насильства
Насильство – це застосування силових методів, або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих, хто не може чинити опір.
Насильство – це фізична, психологічна, сексуальна або інша дія чи комбінація цих дій однієї особи над іншою, що порушує гарантоване Конституцією України право громадянина на особисту недоторканість.
Насильство – це навмисне застосування фізичної сили або влади, здійснене або у вигляді загрози, направлене проти себе, проти іншої особи, групи осіб або спільноти, результатом якого є (або є висока вірогідність цього) тілесні ушкодження, смерть, психологічна травма, відхилення у розвитку або різного роду збиток (ВООЗ).
Поняття та види домашнього насильства
(згідно із Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»):
Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Психологічне насильство може мати, зокрема, такі форми:
- словесні образи, погрози вбивством;
- погрози завдання каліцтва, травм, побиття;
- приниження;
- переслідування;
- залякування;
- пошкодження, псування або приховування особистих речей, предметів, прикрас тощо.
Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Економічне насильство має місце, коли здійснюється:
- умисне позбавлення члена сім'ї житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які жертва має передбачене законом право;
- пошкодження, знищення власності;
- проникнення в житло;
- підпал;
- обмеження (позбавлення) доступу до сімейного бюджету;
- примус члена сім'ї виконувати важку, непосильну роботу;
- економічна експлуатація.
Сексуальне насильство – форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності. Сексуальне насильство може, зокрема, мати такі форми:
- зґвалтування, у тому числі особою, з якою укладено шлюб;
- примус до небажаних сексуальних контактів;
- сексуальне домагання;
- дії сексуального характеру щодо дитини;
- розбещення дітей;
- втягування дитини у заняття дитячою проституцією або дитячою порнографією тощо.
Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги
особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Формами фізичного насильства може бути:
- штовхання, хапання, ляпаси;
- побиття, стусани, укуси;
- викручування рук;
- смикання волосся;
- спроби придушення;
- мордування та катування; - заподіяння опіків;
- кидання предметів у бік жертви;
- загроза будь-якою зброєю;
- відмова у наданні необхідної допомоги в разі хвороби або вагітності.